Алфьорова Ірина Іванівна

Ірина Іванівна Алфьо́рова (рос. Ирина Ивановна Алфёрова; 13 березня 1951, Новосибірськ) — російська акторка, Народна артистка Росії (2007)[4].

Алфьорова Ірина Іванівна
рос. Ирина Ивановна Алфёрова
Народилася 13 березня 1951(1951-03-13)[1][2][3] (70 років)
Новосибірськ, РРФСР, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність акторка театру, кіноакторка, акторка
Alma mater Російський університет театрального мистецтва (1972)
Роки діяльності з 1970 — тепер. час
У шлюбі з Сергій Мартинов
Діти Ксенія Алфьорова
IMDb nm0019271
Нагороди та премії


 Висловлювання у Вікіцитатах

24 травня 2017 року СБУ заборонило Алфьоровій в'їзд на територію України[5].

Життєпис

Народилася в Новосибірську не в акторській сім'ї (батьки її — Іван Кузьмич і Ксенія Архипівна — пройшли війну від початку до кінця і, вивчившись потім, обидва стали юристами-адвокатами). Проте Ірина грала в самодіяльному театрі Новосибірського Академмістечка, закінчила МОУ СОШ № 29. У 1972 році Ірина Алфьорова закінчила ГІТІС.

Робота в кіно і на телебаченні

Наприкінці навчання у ГІТІСі, її запросили у свої трупи одразу кілька московських театрів. Тоді ж їй випав дивно щасливий квиток — роль Даші в телеепопеї «Ходіння по муках». 1976 року Алфьорова була запрошена в Московський театр ім. Ленінського комсомолу (з 1991 — «Ленком»).

Наступна велика роль в кіно Ірини Алфьорової — Констанція в музичному пригодницькому серіалі «Д'Артаньян і три мушкетери». На цю роль режисер Георгій Юнгвальд-Хилькевич хотів взяти Євгенію Симонову, але керівництво «Держкіно» змусило знімати Алфьорову. Режисерові довелося підкоритися, хоча як він вважав, що актрисі для цього фільму не вистачало музикальності. Озвучувати роль він доручив Анастасії Вертинській, оскільки голос Алфьорової здався йому грубуватим і занадто низьким для цієї ролі. Однак фільм мав великий успіх, і участь в ньому принесло Алфьорова ще більшу популярність у глядачів.

Разом з Олександром Абдуловим вона знімалася в мелодрамах «З коханими не розлучайтесь» (1979) і «Передчуття любові» (1982).

Потім були ролі в оповіді «Василь Буслаєв» (1982), політичному детективі «ТАРС уповноважений заявити...» (1984), мелодрамі «Нічні забави» (1991).

Героїням Алфьорової були властиві цілісність, жіночність, щирість. Популярність Алфьорової росла, але критики досить прохолодно ставилися до її робіт[джерело не вказане 2524 дні]. У 1990-х роках єдиною помітною роботою Алфьорової в кіно була роль у міні-серіалі «Єрмак» (1996).

Ірина Алфьорова брала участь у зйомках телепередачі «Маркіза».

У 2000 році знялася в українському фільмі «Втрачений рай». У 2002 році зіграла дружину французького дипломата в пригодницькому російсько-французькому фільмі «Лисиця Аліса».

Московський державний театр «Ленком»

У 1976 році Ірина Алфьорова була запрошена в Московський державний театр імені Ленінського комсомолу (з 1991 року - Московський державний театр «Ленком»), в трупі якого прослужила до 1993 року[6].

Багато років в «Ленкомі» Алфьоровій, вже відомій кіноактрисі, діставалися лише другорядні невеликі ролі і ролі в масовці.

У 2002 році, після розлучення, Алфьорова та Абдулов стали партнерами на ленкомівських підмостках, коли одне з театральних фойє перетворили в невеликій зал для глядачів з відкритою сценою і стали грати там камерні, нечисленні за складом п'єси. Петро Штейн запросив в спектакль «Кишеньковий театр» чотирьох акторів: Ірину Алфьорову і Олександра Абдулова, Олену Шаніна і Олександра Збруєва.

Московський театр «Школа сучасної п'єси»

З 1993 року по теперішній час Ірина Алфьорова грає в трупі Московського театру «Школа сучасної п'єси» [7]. Нині Ірина Алфьорова — одна з провідних актрис театру «Школа сучасної п'єси».

У спектаклях театру грають журналіст Гордон, балерина Людмила Семеняка з Великого театру, письменник Євген Гришковець, музикант Левон Оганезов, а також актори Олександр Галібін, Олена Санаєва, Тетяна Васильєва та інші.

Алфьорова грала в кількох спектаклях: «Прийшов чоловік до жінки», «Чайка». Станом на червень 2018 року брала участь в трьох постановках театру: «Монологи міст», «Ніч з незнайомцем» і «Підслухане, підглянуте, незаписані» [7].

Крім того, Ірина Алфьорова грає в антрепризах.

Особисте життя

  • Перший чоловік - болгарський дипломат Бойко Гюров (офіційний шлюб).
    • У цьому шлюбі 24 травня 1974 року народилася дочка Ксенія Алфьорова. У листопаді 2001 року Ксенія вийшла заміж за актора Єгора Бероєва,
    • і 5 квітня 2007 року на світ з'явилася дочка Євдокія, внучка Ірини Алфьорова.
  • Другий чоловік - Олександр Гаврилович Абдулов (1953-2008), актор, народний артист РРФСР (1991). З Олександром Ірина була одружена з 1976 по 1993 роки. Алфьорова та Абдулов, одружившись, кілька років прожили в гуртожитку. Квартиру в Москві їм допоміг отримати актор, народний артист СРСР Євген Леонов [8].
  • Третій чоловік (з 1995 року) - актор Сергій Федорович Мартинов, з яким Ірина познайомилася на зйомках фільму «Зірка шерифа».
    • Виховала трьох прийомних дітей: двох дітей останнього чоловіка - Анастасію та Сергія,
    • і Олександра, сина своєї сестри Тетяни, яка померла в 1997 році [9].

Творчість

Московський державний театр «Ленком»

  • «Юнона та Авось»
  • «У списках не значився» (п'єса Б. Васильєва) - Валя
  • «Жорстокі ігри» О. Арбузова - Дівчина, схожа на ангела
  • «Кишеньковий театр» (1980 р. Монолог «Байдужий красень» - постановка П. Штейна)
  • «Ромул Великий»

Московський театр «Школа сучасної п'єси»

  • 1989 - «Прийшов чоловік до жінки»
  • 1990 - «Все буде добре, як ви хотіли»
  • 1998 - «Чайка» А. Чехов
  • 2001 - «Чайка» Б. Акунін
  • 2004 - «Чайка. Справжня оперетка »
  • 2006 - «Своїми словами»
  • 2009 - «Зіркова хвороба»
  • 2011 - «Ведмідь»
  • 2011 - «Ніч з незнайомцем»

Антрепризні спектаклі

  • «За зачиненими дверима»
  • «Все проходить»
  • «Квітка кактуса»
  • «Піжама на шістьох»
  • «Самая-самая»
  • «Чого хочуть чоловіки?» (Театр моди «Контур», Тула)

Фільмографія

Кліпи

Державні нагороди Російської Федерації

Нагороди іноземних держав

  • 2016 - почесний орден «Самарський хрест» (Болгарія) - за внесок в розвиток духовних і культурних відносин Росії і Болгарії [12].

Цікаві факти

У 1990 році Алфьорова взяла участь у зйомках кліпу Олександра Сєрова на пісню «Ты меня любишь». Кліп отримав широку популярність, багато в чому - через відвертість Алфьорової. Після виходу кліпу на екрани преса взялася обговорювати нібито існуючий роман між Іриною та Олександром. Згодом, сама Ірина заявила, що участь в кліпі Сєрова було «жіночої помстою» своєму екс-чоловікові Олександру Абдулову.

Примітки

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #129456799 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Discogs — 2000.
  3. ČSFD — 2001.
  4. Указ Президента Российской Федерации В. Путина от 14 февраля 2007 года № 160 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
  5. СБУ заборонила в'їзд до України Бабкіній, Ярмольнику, Міхалкову і Задорнову
  6. Ирина Ивановна Алфёрова. Народная артистка Российской Федерации. Биография. Официальный сайт Ирины Алфёровой // irinaalferova.com
  7. Труппа театра. Ирина Алфёрова. Народная артистка Российской Федерации (2007). Биография. Официальный сайт Московского театра «Школа современной пьесы» // neglinka29.ru
  8. Автор и ведущий: Дмитрий Гордон.  ВИДЕО. Алфёрова о том, как Евгений Леонов выбил ей квартиру. — Фрагмент программы «В гостях у Дмитрия Гордона» с советской и российской актрисой театра и кино Ириной Алфёровой (2009 год). на YouTube
  9. Ольга Емельянова, Дмитрий Лифанцев. Хождение по мукам Ирины Алфёровой. «Экспресс-газета» // eg.ru (20 июля 2007 года)
  10. Указ Президента Российской Федерации Б. Ельцина от 31 декабря 1992 года № 1716 «О присвоении почётных званий Российской Федерации творческим работникам». Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
  11. Указ Президента Российской Федерации Д. Медведева от 13 марта 2011 года № 296 «О награждении орденом Дружбы Алфёровой И. И.». Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
  12. Указ Президента Российской Федерации В. Путина от 17 августа 2017 года № 373 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.