Альберто Алонсо

Альберто Хулио Райнери Алонсо (ісп. Alberto Julio Rayneri Alonso; 22 травня 1917, Гавана 31 грудня 2007, Гейнсвілл, Флорида) кубинський балетмейстер.

Альберто Алонсо
Ім'я при народженні ісп. Alberto Julio Rayneri Alonso
Народився 22 травня 1917(1917-05-22)
Гавана, Куба
Помер 31 грудня 2007(2007-12-31) (90 років)
Ґейнсвілл, Флорида, США
Країна  Куба
Діяльність артист балету, балетмейстер, хореограф
Родичі Eugenio Rayneri Piedrad
Брати, сестри Fernando Alonsod
У шлюбі з Alexandra Denisovad

Життєпис

Навчався на Кубі у Миколи Яворського, потім у Франції у Ольги Преображенської, Любові Чернишової, Станіслава Ідзіковського: Дебютував як танцівник 1935 року у складі Російського балету Монте-Карло. Потім танцював в Американському театрі балету — зокрема, заголовну партію в «Петрушці» Стравінського.

1941 року дебютував як хореограф. 1946 року разом зі своїм братом Фернандо Алонсо і його дружиною Алісією Алонсо заснував на Кубі балетну трупу, яка еволюціонувала в Національний театр балету Куби. Протягом багаторічної кар'єри балетмейстера активно вводив в класичну хореографію елементи іспанської та латиноамериканської народного танцю, ставив балети, комбінуючи твори різних композиторів («Концерт» на музику Й. Баха та Вівальді, «Ромео і Джульєтта» на музику Г. Берліоза та П'єра Анрі та ін) [1].

У квітні 1967 р. на прохання Майї Плісецької поставив для неї в Великому театрі балет «Кармен-сюїта» на музику Родіона Щедріна, що став одним з найважливіших подій у розвитку російського балету середини XX століття. В серпні того ж року поставив в Гавані іншу редакцію балету для Алісії Алонсо (її партнером виступив брат Плісецької Азарій Плісецький); надалі, однак, Алісія Алонсо забороняла своєму родичу ставити «її» балет з іншими балеринами[2].

1991 року (за іншими даними, 1993) Алонсо покинув Кубу та влаштувався у Флориді. Він викладав в різних американських навчальних закладах, здійснив ряд постановок, а в 2005 р. приїжджав до Москви для участі у відновленні «Кармен-сюїти» на сцені Великого театру з Світланою Захаровою в головній партії, здійснене до 80-річчя Майї Плісецької[3].

Примітки

  1. Alberto Alonso: Некролог // The Times. — 11 февраля 2008. (англ.)
  2. Alberto Alonso: Некролог // The Telegraph. — 8 января 2008. (англ.)
  3. Майя Крылова. Танцы безумной любви: Интервью с Альберто Алонсо Архівовано 10 грудня 2008 у Wayback Machine. // Независимая газета, 10 ноября 2005 года.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.