Алісія Алонсо

Алісія Алонсо (ісп. Alicia Alonso; уроджена ісп. Alicia Ernestina de la Caridad del Cobre Martínez del Hoyo; 21 грудня 1920(19201221), Гавана — 17 жовтня 2019) — кубинська балерина, хореограф і педагог, авторка Національного балету Куби (ісп. Ballet Nacional de Cuba).

Алісія Алонсо
ісп. Alicia Alonso
Ім'я при народженні ісп. Alicia Ernestina de la Caridad del Cobre Martínez del Hoyo
Народилася 21 грудня 1920(1920-12-21)[1][2][…]
Гавана, Куба[3]
Померла 17 жовтня 2019(2019-10-17)[4][5] (98 років)
Гавана, Куба
Країна  Куба
Діяльність хораографиня, артист балету, бізнесвумен, балетмейстерка
Галузь балет
Alma mater Школа американського балетуd
Знання мов англійська і іспанська[6]
Magnum opus Жізель
Посада посол доброї волі ООН
Діти Laura Alonsod
Нагороди

prima ballerina assolutad

IMDb ID 1094106

Біографія

Молодша з чотирьох дітей, батьки — вихідці з Іспанії, батько — армійський офіцер, сім'я належала до середнього класу. Почала вчитися балетному мистецтву з 9 років, її викладачем була колишня артистка Великого театру, учасниця трупи Сергія Дягілєва Софія Федорова. Дебютувала дитиною в балеті «Спляча красуня».

У п'ятнадцятирічному віці вийшла заміж за кубинського танцівника і викладача балетного мистецтва Фернандо Алонсо. Навчалася в Нью-Йорку і Лондоні. У дев'ятнадцятирічному віці частково втратила зір, що погіршувався надалі (до цього часу актриса фактично осліпла). В 1939—1940 активно брала участь в створенні Американського балетного театру. З 1943 стала його провідною артисткою.

2 листопада 1943 замінила Алісію Маркову в ролі Жізелі, з тріумфу в цій ролі почалася її світова слава. Працювала з Михайлом Фокіним, Джорджем Баланчиним, Леонідом Мясіним, Броніславою Ніжинською та іншими уславленими постановниками. Постійно виступала разом з Ігорем Юшкевич.

В 1948 році створює на Кубі власну балетну компанію «Балет Алісії Алонсо» (ісп. Ballet Alicia Alonso), що в подальшому стала основою для створення Національного балету Куби.[7].

В 1955—1959, покинувши Кубу диктаторського режиму Батисти, танцювала в Російському балеті Монте-Карло. В 1957—1958 виступала на сцені Великого і Кіровського театрів. Танцювала в різних ролях класичного балетного репертуару в театрах Європи, Азії та Америки.

В 1959, після перемоги Кубинської революції, повернулася на батьківщину. У листопаді 2010, до сторіччя Хосе Лесама Ліми, поставила балет за його поемою «Смерть Нарциса» на музику Хуліана Орбона[8].

Нагороди і звання

Премія Анни Павлової (1966). Почесний доктор мистецтв Гаванського університету (1973). Національний орден Фелікса Варела (1981). Іспанський Орден Ізабелли Кастильської (1993). Командор Ордена Мистецтв та літератури Франції (1998). Премія «Benois de la dance» (2000). Орден Хосе Марти (2000) та інші. Посол доброї волі ЮНЕСКО (2002).

Примітки
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Alicia Alonso, la "prima ballerina" latinoamericana, cumple 90 años — 2010.
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118502131 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. ‘A genius of dance.’ Cuban ballet icon Alicia Alonso dies at age 98
  5. Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia Catalana, 1968.
  6. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. BuenoLatina. Москва: Алисия Алонсо и Национальный балет Кубы в Большом Театре
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 серпня 2010. Процитовано 14 лютого 2012.

Література
  • De Gamez T. Alicia Alonso at home and abroad. New York: Citadel Press, 1971
  • Siegel B. Alicia Alonso: the story of a ballerina. New York: F. Warne, 1979
  • Arnold S.M. Alicia Alonso: first lady of the ballet. New York: Walker and Co., 1993
  • Maragoto Suárez J.M. Alicia Alonso: reto del devenir. La Habana: Editora Política, 2009

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.