Альберто Ді К'яра

Народився 29 березня 1964 року в місті Рим. Вихованець юнацьких команд «Беттіні Квадраро» та «Рома».

У дорослому футболі дебютував 1980 року виступами за «Рому», на відміну від свого старшого брата Стефано, який розпочав свою кар'єру склавді головного суперника «Роми» — «Лаціо». Альберто з «вовками» в першому ж сезоні виборов титул володаря Кубка Італії[2], але основним гравцем не став, зігравши за два роки лише 4 матчі в Серії А.

У сезоні 1982/83 виступав у Серії Б за «Реджяну»[3], після чого перейшов у «Лечче». Він допоміг клубу досягти історичного першого виходу в Серію А за підсумками сезону 1984/85 років. Проте перебування в елітному дивізіоні для команди виявилося нетривалим, новачки здобули лише 5 перемог в 30 матчах, зайнявши останній рядок турнірної таблиці, після чого Альберто залишив команду. Протягом усіх трьох сезонів у клубі він виступав зі своїм старшим братом Стефано[3][4].

Своєю грою привернув увагу представників тренерського штабу «Фіорентини», до складу якого приєднався 1986 року. Відіграв за «фіалок» наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Фіорентини», був основним гравцем команди. Найбільший успіх з командою він досягнув в сезоні 1989/90, коли дійшов з командою до фіналу Кубка УЄФА 1990 року[5].

1991 року уклав контракт з «Пармою», у складі якого провів наступні п'ять років своєї кар'єри гравця. Це був один з найуспішніших періодів в історії клубу, а Альберто здебільшого виходив на поле в основному складі команди під керівництвом Невіо Скала, сформувавши дует з атакуючим нападником Антоніо Бенарріво. Уже в першому ж сезоні клуб виграв Кубок Італії, а в наступному — Кубок володарів кубків та Суперкубок УЄФА. У сезоні 1994/95 Ді К'яра з командою став володарем Кубка УЄФА, а також фіналістом Кубка Італії.

Завершив професійну ігрову кар'єру у «Перуджі», за яку виступав протягом сезону 1996/97 років[3][6][7].

1985 року залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 2 офіційних матчах.

31 травня 1992 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти Португалії (0:0) під керівництвом Арріго Саккі[8]. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 2 роки, провів у формі головної команди країни 7 матчів.

Після завершення ігрової кар'єри залишився в клубі і працював в прес-службі «Перуджі». Згодом став спортивним агентом, працюючи з такими гравцями як Зісіс Врізас і Джамп'єро Пінці. У 2011 році він також став коментатором на телеканалі Premium Calcio.

З 2013 по 2015 рік був асистентом Джузеппе Джанніні у збірній Лівану.