Альбрехт III (герцог Баварії)

Походив з династії Віттельсбахів. Син Ернста I, герцога Баварсько-Мюнхенського, та Єлизавети (доньки Бернабо Вісконті, сеньйора Міланського). Народився у 1401 році. У 1420—1422 роках брав участь в Баварської війні проти Людвіга VII, герцога Баварсько-Інгольштадтського. Відзначився у вирішальній битві при Аллінзі 1422 року, в якій його батько герцог Ернст врятував Альбрехтові життя. 1429 року планувалася влаштувати його шлюб з Єлизаветою, донькою Ебергарда III, графа Вюртемберзького. Втім заручини не відбулися.

У 1433—1435 роках Альбрехт обіймав посаду керуючого справами герцога (адміністратора) в окрузі Штраубін (центральна частина колишнього Баварсько-Штраубінського герцогства, яке дісталася герцогу Ернесту за Прессбурським рішенням 1429 року). В цей час закохався в доньку банника з Аугсбургу — Агнес Бернауер, з якою близько 1434 року обвінчався. Дізнавшись про це за відсутності Альбрехта (був на полюванні з Генріхом XVI, герцогом Ландсгут-Баварським) герцог Ернст наказав заарештувати дівчину і 12 жовтня 1435 року втопити її в Дунаї поблизу Штраубіну. Дізнавшись про те, що трапилося, Альбрехт втік до Баварії-Інгольштадт, де уклав з тамтешнім герцогом — Людвігом VII — військовий союз проти свого батька. Втім військові дії тривалий не довго: у листопаді того ж року Альбрехт замирився з герцогом Ернстом.

Після примирення з батьком, Альбрехт в 1436 році пошлюбув доньку Еріка I, герцога Брауншвейг-Грубенгагена. Весілля відбулося в Мюнхені. Незабаром став співправителем батька. В цей час набув більшої релігійності в думках та вчинках, що вплинуло в подальшому на його дії як герцога.

У 1438 році, після смерті батька, Альбрехт III стає герцогом Баварії-Мюнхена. У 1440 році він відхиляє пропозицію стати королем Богемії, яку отримав він чеських станів. Це було викликано побоюванням наразитися на інтердикт, оскільки чехів все ще вважали єретиками-гуситами. У 1442 році наказав усім жидам залишити межі Баварії-Мюнхена, чим завдав значної шкоди економіці держави.

У 1444 та 1445 роках здійснив 2 військові кампанії проти місцевих лицарів, які займалися грабунками на важливих торговельних шляхах герцогства. Після припинення роду Віттельсбахів у 1445 році в герцогстві Баварія-Інгольштадт Альбрехт III був невдоволений діями Генріха XVI, який приєднав це герцогство до Ландсгут-Баварії. Втім у 1450 році залагодив цей конфлікт з новим ландсгут-баварським правителем Людвігом IX.

У 1451 та 1453 роках видав додаткові нормативні акти, спрямовані проти поселення жидів на території герцогства. 1455 року заснував бенедиктинський монастир в Андексі на горі Хайлінберг. Також надавав значні кошти монастирям та церквам Баварії. За це отримав своє прізвисько — «Побожний». Водночас тісно співпрацював з кардиналом Миколою Кузанським в справі реформування баварських монастирів.

У 1457 році після смерті короля Ладислава, Альбрехт III вдруге відмовився стати Богемським королем. Водночас підтримував дружні стосунки з Їржі з Подєбрад, якого стани обрали королем Богемії. Помер у 1460 році під час епідемії чуми в Мюнхені. Поховано в монастирі в Андесі. Йому спадкували сини Іоганн та Сигізмунд.