Монастир Андекс

Вперше назва Андекс (нім. Andehse) згадується у письмових джерелах у 1080 році. Гілка графської родини фон Діссен (нім. von Dießen) отримала у власність замок Андекс і змінила родинне прізвище відповідно до назви нової родинної оселi. Існує версія, що у 1174 році[1] саме в Андексі у графа Бертольда IV народилася св. Ядвіґа Сілезька (нім. Hedwig von Andechs (auch Hedwig von Schlesien). У 1186 році у Андексі ж вона одружилася з Генрихом І Бородатим (пол. Henryk I Brodaty), князем Великопольським.

У 1208 році через підозру в участі тодішніх герцогів Андекс-Меранських у замаху на вбивство Філіпа ІІ Швабського, замок Андекс було зруйновано. Між 1211 та 1220 роками підозру в участі в замаху було знято, а герцогів було реабілітовано. По смерті Оттона ІІІ, графа Бургундського, у 1248 році, рід графів Андекських занепав, а статки перейшли до родини Віттельсбахів. Приблизно у той же час замок Андекс було знову зруйновано.

26 травня 1388 року у схованці під вівтарем колишньої замкової церкви було знайдено значущу сакральну католицьку реліквію, серед яких були і три, освячені Папою Римським Левом IX, гостії. Знахідка належала до статку графського роду Андексів. Реліквію було перевезено до герцогської двірцевої капели (нім. Hofkapelle) у Мюнхенській Резиденції. У 1394 році три освячені гостії повернулися назад до Андексу, пізніше і решту релікварію було повернуто. Невдовзі після цього Андекс став місцем паломництва вірян-католиків.

Приблизно у той же час було складено андекський «Аптекарський список» (нім. Andechser Apothekenliste) — історичну пам'ятку-перелік лікарських засобів, що дає змогу дізнатися більше про ліки та медицину часів Середньовіччя.

У 1416 році стару замкову церкву, яка стала об'єктом паломництва, було підпорядковано діссенському чоловічому канонічному училищу. В період з 1423 до 1427 каноніки збудували для паломників тринефний зальний храм у стилі пізньої готики. До 1425 року поступово було повернуто решту релікварію. Саме у той час, ймовірно, з'явилася назва місцевості «Святий пагорб»(нім. Heiliger Berg), яку в народі часто використовують аж дотепер. У 1438 році герцог Ернст засновує тут канонічну семінарію, яка також опікувалася збереженням реліквій та справами паломників. До цього часу належить і перша письмова згадка про постоялий двір на території Святого пагорбу Андекс. Так була заснована традиція гостинності, якою монастир Андекс пишається і зараз.

У березні 1455 року герцог Альбрехт ІІІ Баварський перетворив семінарію Андекс на монастир бенедиктинців, та звелів добудувати на північ від церкви відповідні монастирські помешкання-келії. 1458 року монастир Андекс отримує першого настоятеля, Ебергарда Штьокліна, і відтак стає незалежним.

3-го травня 1669 року через удар блискавки у монастирі сталася пожежа, яка знищила його майже вщент. Монастирські келії з північного боку церкви, монастирська пекарня та пивоварня зазнали найбільших ушкоджень. Майже не постраждала тільки поздовжня церковна будівля, побудована 1613 року у південно-східній частині монастиря. Відновлювальні роботи розпочалися відразу після пожежі і тривали майже 5 років — у 1674 році весь монастир було відновлено. Через певний брак коштів під час будівництва, за даними церковних книг, що збереглися, було вирішено використати залишки фундаменту, першого поверху південного крила старого будинку з келіями (XV ст.).

Споруда у стилі бароко переважно збереглася до сьогодення. План будівництва був розроблений 1670 року відомим мюнхенським придворним архітектором Марксом Шиннаглєм (нім. Marx Schinnagl) (1612—1681), і негайно втілений в життя цілою групою будівників під керівництвом придворного зодчого Каспара Цуккаллі (нім. Kaspar Zuccalli). Церковну вежі, чиї знищені дзвони до пожежі розміщувалися у під самим дахом у дзвіниці у формі восьмикутника, було збільшено, а купол набув сферичної форми, яку можна побачити і сьогодні. Нова будівля монастирських келій, зведена на основі колишньої, сягала вже трьох поверхів, і отримала внутрішній двір з окремим проходом до церкви. На другому та третьому поверхах західного та північного фасадів було обладнано чернечі келії, а у південному крилі розташувалася бібліотека. Східне крило будівлі було віддане під трапезну з анфіладним проходом до приміщень настоятеля і князівських покоїв, які використовувалися лише коли до монастиря навідувалися представники правлячої династії.

До 300-річного ювілею церкви та монастиря його тодішній настоятель Бернгард Шютц (1751—1755) запросив відомого архітектора та митця Йоганна Баптіста Циммермана до оздоблення монастирської церкви у стилі рококо, який і зберігся, власне, до наших днів.

Через оголошену у всій Баварії у 1803 році секуляризацію монастир Андекс було розпущено. В період 1803—1846 рр. територія та споруди належали різноманітним приватним господарям, які часто змінювалися.

У 1846 році колишній монастир Андекс перейшов у власність короля Людвіга І Баварського, який у 1850 році передав всі статки Андексу до заснованого ним же монастиря бенедиктинців Святого Боніфація у Мюнхені.

У свої молоді роки до Андексу часто навідувався відомий німецький поет-гуморист та карикатурист Вільгельм Буш. Під впливом таких візитів з'явилося ілюстроване оповідання «Благочестива Хелена», де в гумористичній формі бачимо таку згадку:

«На горі, в святому місці
Всіх запрошують черниці
До таверни і каплиці…»[2]

У 1929 році Кардиналом Вроцлавським Адольфом Бертрамом до монастиря були передані мощі cвятої Ядвіги Сілезької, яка народилася тут у XII столітті. З 1943 року до мощей організовано паломництво.
В часи Другої світової війни у Андексі зберігалася значна кількість об'єктів культурного надбання.
У 1964 році через пожежу у підсобній будівлі, де з 1890 року розміщувалася монастирська крамниця, було ушкоджено фрагменти покрівлі і повністю знищено стельові фрески та штукатурку роботи вессобрунської школи. Сама допоміжна будівля також значно постраждала.

У 1977 році колишня правляча родина Баварії — Віттельсбахи — заклала неподалік від монастирської церкви родинний цвинтар. Члени родини Віттельсбахів знайшли свій спокій як на цьому закритому для відвідувань цвинтарі, так і всередині церкви, у т. зв. Каплиці болю.

Там же у 1982 році був похований Карл Орф.

У 2005 році, на знак 550-річчя від дня заснування монастиря, було завершено чергову багаторічну реконструкцію церкви, а також був встановлений новий орган виробництва фірми Jann. У ювілейний рік монастир відвідала рекордна кількість паломників і звичайних туристів.