Альонушка (картина)

Роботу над картиною художник розпочав у 1880 році. Спочатку він малював пейзажні етюди на березі Ворі в Абрамцеві, біля ставка в Охтирці. Збереглося кілька етюдів того часу.

Робота була закінчена взимку 1881 року в Москві, після чого Васнецов відправив її на Пересувну виставку. Критик І. Е. Грабар назвав картину однією з найкращих картин російської школи. Сам Васнецов так відгукувався про свою картину:

«Алёнушка» как будто давно жила в моей голове, но реально я увидел ее в Ахтырке, когда встретил одну простоволосую девушку, поразившую моё воображение. Столько тоски, одиночества и чисто русской печали было в её глазах… Каким-то особым русским духом веяло от неё.

Спочатку картина називалася «Дурочка Альонушка». «Дурочками» в той час називали сиріт (по-іншими відомостями, юродивих).

Сюжет картини навіяний художнику російською народною казкою про сестрицю Альонку та братика Івана, улюбленою казкою більшості дітей. Тема сирітства і страждання дітей завжди привертала увагу художників. Про сиріт складено багато казок і пісень, написано чимало картин. Образ Альонки, створений художником, полонить глибоку людяність, щирість і чарівність. Перед нами дівчинка, що втекла з горя з дому в лісову гущавину, до глибокого виру, щоб виплакати образу, нанесену злими людьми. Одягнена Аленушка бідно. На ній старенький порваний сарафан, вицвіла блакитна кофта, ноги босі, а на дворі вже осінь. Схилена фігурка Альонки змальована м'якими лініями, які надають ніжність і поетичність її образу. Ці ж лінії повторюються в обрисах каменів. Кольорове рішення картини підкреслює її сумний настрій. Загальний тон картини неяскравий, в ньому переважають темно-зелені і червоно-коричневі кольори. Побуріла трава, червонувате осіннє листя, пожовкла зелень — все це гармонує з душевним станом Альонки. Крім неяскравих тонів ми бачимо в картині і світлу смужку згасаючої зорі, і яскраву зелень осоки, і рожеві квіти на сарафані Альонки, і ніжну бляклу блакить її кофти. Ці яскраві контрастні тони ще більше підсилюють емоційне звучання картини. Картина дуже поетична. Глядача підкуповує молодість і чистота дівчинки, він співчуває її горю. У різних казках по- різному складається доля Альонки, але кінець скрізь однаковий — світле і добре перемагає темне і зле. Дивишся на картину і хочеться вірити, що пройде час, і настануть для Альонки світлі, щасливі дні. Картина В. М. Васнецова «Альонушка» була і залишається одним з найбільш відомих і улюблених народом творів живопису, близьким йому своїм глибоко національним характером.

У 2013 році на честь 165-річчя з дня народження Віктора Васнецова найбільша у світі пошукова система Google на головній сторінці змінила логотип Google на дудл, заснований на картині «Альонушка». При цьому кущі на задньому фоні були перемальовані так, щоб з них склалося назва компанії.

• Картина у базі даних Державній Третьяковської галереї