Васнецов Віктор Михайлович

Народився 3 (15) травня 1848(18480515) р. в чуваському селі Лоп'ялі («Тихе село» в перекладі з чуваської) Уржумської волості Вятської губернії (нині — Кіровської області) у родині спадкового православного священика Михайла Васильовича Васнецова (1823-1870), що походив зі стародавнього вятського роду Васнецових, та його дружини Аполлінарії Іванівни.

У родині було шестеро синів, із яких Віктор був другим. У 1850 році батько отримав нову парафію, і родина переїхала в невелике село Рябово, де було збудовано з модрини затишний будинок із мезоніном. У ньому Віктор провів свої дитячі роки, які згадував із вдячним відчуттям усе життя.

Пам'ятна дошка на будинку в Києві, де в 1885—1889 роках мешкав Васнецов

Освіту здобув у Вятській духовній семінарії. Учився живопису в Санкт-Петербурзі — спершу в Івана Крамського в «Малювальній школі товариства підохочення мистецтв» (рос. Рисовальная школа общества поощрения художеств) у 1867–1868 рр., потім у Художній Академії (1868–1875).

Після закінчення Академії їздив за кордон. Виставляти свої роботи почав у 1869 році, беручи участь спочатку в експозиціях Академії, потім — у виставках передвижників.

На початку 1885 року отримав від Адріяна Прахова запрошення взяти участь у розписі щойно збудованого Володимирського собору в Києві. Не відразу, але свою згоду художник дає. У нього вже є досвід — абрамцевська церква Спаса, епічні полотна. Усе це дозволяє йому звернутися до розпису великих стін, створення монументально-декоративного простору.

Будучи віруючою людиною, в роботі для церкви він починає бачити своє справжнє покликання. У величезному соборі Васнецову треба було розписати головний неф і апсиду, відобразити найважливіші сюжети Старого та Нового Заповітів, зобразити російських історичних діячів, прилічених до лику святих, прикрасити споруду орнаментами.

У 1893 році Васнецов стає дійсним членом художньої Академії.

Російський патріот-великодержавник. Після 1905 року співчував Союзу російського народу, але не став його членом[2], брав участь в оформленні його видань.

Помер 23 липня 1926 року в Москві.

У творчості Васнецова яскраво представлені різні жанри, що стали етапами дуже цікавої еволюції: від побутового малювання до казки, від станкового живопису до монументального, від приземленості сподвижників до прообразу стилю модерн. На ранньому етапі в роботах Васнецова переважали побутові сюжети, наприклад в картинах «З квартири на квартиру» (1876), «Військова телеграма» (1878), «Книжкова ятка» (1876), «Балагани в Парижі» (1877).

Пізніше головним напрямом стає билинно-історичне — «Витязь на роздоріжжі» (1882), «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями» (1880), «Альонушка» (1881), «Іван Царевич на Сірому Вовку» (1889), «Богатирі»" (1881—1898), «Цар Іван Васильович Грозний» (1897).

У кінці 1890-х все помітніше місце в його творчості посідає релігійна тема (роботи у Володимирському соборі в Києві і в храмі Воскресіння в Санкт-Петербурзі, акварельні малюнки і підготовчі оригінали стінного живопису для собору святого Володимира).

Після революції 1917 року Васнецов продовжував працювати над народними казковими темами, створюючи полотна «Бій Добрині Микитича з семиголовим Змієм Гориничем» (1918); «Кощій Безсмертний» (1917—1926). Фасад Третьяковської галереї виконаний за його малюнками.

• 
  Після побоїща Ігоря Святославича з половцями (1880)
• 
  Витязь на роздоріжжі (1878)
• 
  Богатирі (1898)
• 
  Ілля Муромець (1914)
• 
  Альонушка (1881)
• 
  Килим-самоліт (1880)
• 
  Три царівни підземного царства (1884, Національний музей «Київська картинна галерея»)
• 
  Три царівни підземного царства, (1881, Третьяковська галерея)
• 
  Іван-Царевич на сірому вовку (1889)
• 
  З квартири на квартиру (1876)
• 
  Царівна-жаба (1918)
• 
  Прощання князя Олега з конем (1899)
• 
  Відпочинок великого князя Володимира Мономаха після полювання
• 
  Могильник (1871)
• 
  Преферанс (1879)
• 
  Альонушчин став (1880)
• 
  Воїни Апокаліпсису (1887)
• 
  Страшний суд (1904)
• 
  Хрещення Русі (1890)
• 
  Гамаюн, птиця віща (1897)
• 
  Гусляри (1899)
• 
  Снігуронька (1899)
• 
  Зустріч Олега с чарівником (1899)
• 
  Ескіз фасаду Третьяковської галереї (1904)
• 
  Поєдинок Пересвіта з Челубеєм (1914)
• 
  Кощій Безсмертний (1926)
• 
  Кам'яна доба (1885)

• У Москві, у провулку Васнецова, розміщений Будинок-музей В. М. Васнецова
• Російський музей у Санкт-Петербурзі
• Державний Кіровський обласний художній музей ім. В. М. та А. М. Васнецових в м. Кірові Кіровської області Російської федерації
• Меморіальний будинок-музей В. М. та А. М. Васнецових у с. Рябово Кіровської області

• 3586 Васнецов — астероїд, названий на честь митця та його брата[3].

• Бахревский В. А. Виктор Васнецов. — М. : Молодая гвардия, 1979. — Серия «ЖЗЛ». — ISBN 5-235-00367-5.
• Бутина Н. Ю. Васнецов Виктор Михайлович: Послесловие // Журнал Московской Патриархии. — 1994. — № 7/8. — С. 124—125.
• Кудрявцева Л. Васнецов. — М. : Белый город, 1999. — ISBN 5-7793-0163-8.
• Пастон Э. В. Виктор Васнецов. — М. : Белый город, 2001. — ISBN 5-7793-0266-9.
• Шилова Е. В. Виктор Васнецов: Альбом. — М. : Арт-Родник, 2004. — 72 с. — ISBN 5-9561-0021-4.

• Н. О. Герасименко. Васнецов Віктор Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 448. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Васнецов Віктор Михайлович. Біографія та творчість художника^{[недоступне посилання з вересня 2019]}
• Васнецов Віктор Михайлович. Картини та біографія
• Список робіт Віктора Васнецова
• сайт «Дім-музей В. М. Васнецова»
• Дім-музей Васнецова — фотоекскурсія
• Державний Кіровський обласний художній музей ім. В. М. та А. М. Васнецових
• Меморіальний дім-музей В. М. та А. М. Васнецових
• Біографічний нарис та твори
• Похований на Введенському кладовищі
• Сайт про життя, творчість та долю Віктора Михайловича Васнецова. Представлені роботи художника, біографія та наукові дослідження творчості