Альтернативний хіп-хоп

Альтернативний хіп-хоп, також відомий як альтернативний реп, — стиль хіп-хопу, що являє собою музичний синтез репу з такими жанрами, як поп, рок, джаз, соул, регі та фолк.

Зародження

Витоки альтернативного репу треба шукати в 1980-х, коли починали свою музичну діяльність гурти Beastie Boys та Run-D.M.C. Остаточно цей жанр отримав чітке оформлення в кінці 80-х, коли на піку популярності були гурти De La Soul, A tribe Called Quest, Jungle Brothers. По праву батьківщиною альтернативного хіп-хопу вважається східне узбережжя США, хоча альтернативні реп-гурти були і на Заході — достатньо згадати Del Tha Funkee Homosapien, Digital Underground. Із представників південних штатів варто згадати Arrested Development і Goodie Mob.

Спад популярності

В 90-х роках альтернативний реп, який стрімко набрав популярності в 80-х, різко занепадає. Це було пов'язано з розквітом інших жанрів: гангста-репу, хардкор-репу та джі-фанку. На реп-сцені з'являються нові виконавці, які зі своєю вуличною лірикою і нігілістичними тенденціями в текстах витісняють виконавців альтернативного репу. Спочатку це відбулось на Західному узбережжі, де велику популярність отримали артисти лейблів Death Row і Ruthless Records: Dr. Dre, 2Pac, Snoop Dogg, Eazy-E. Із середин 90-х альтернативний хіп-хоп здає свої позиції і на Східному узбережжі, де обороти набирали представники хардкор-репу: Wu-Tang Clan, The Notorious B.I.G., Mobb Deep, Nas. Альтернативний хіп-хоп починає сходити з мейнстримної сцени і заглиблюватись в андеграунд.

Подальша доля

На переломі 1990-2000-х років спостерігається новий підйом популярності альтернативного хіп-хопу, який тепер змішує в своїх треках представників інших жанрів. Найбільш популярними виконавцями, які практикувались на змішуванні альтернативи з іншими жанрами, стали The Fugees, MF Doom, Black Star, Atmosphere, Haiku D'etat, Pharoahe Monch, Buck 65. До середини 2000-х років альтернативний хіп-хоп знов ввірвався в мейнстрим; це пояснюється великим успіхом робіт Канье Уеста і гуртів Gorillaz та OutKast.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.