Альфа-ефект

Альфа-ефект, α-ефект (рос. α-эффект[эффект Хайна] , англ. α-effect [Hine effect]) — пiдвищення нуклеофiльностi карбаніона або гетероатома пiд впливом безпосередньо зв'язаного з таким центром атома, який має неподiлену пару електронiв (O, N, F, Cl)[1], напр., у NH₂NH₂, NH₂ OH. Цей ефект проявляється в додатньому відхиленні величин logk_nuc для нуклеофілів, які мають неподілену пару електронів на атомі сусідньому з нуклеофільним центром, від залежності типу Бренстедта:

logk_nuc = F(pK_a),

побудованої для серії звичайних нуклеофілів.

Більш загально, це вплив атома, що має неподілену пару електронів на реактивність сусіднього з ним реакційного центра.

Використання терміна набуло поширення на ефекти будь-якого замісника при сусідньому до реакційного центра атомі, наприклад, «α-силікон ефект». Синонім — ефект Хайна.

Література

Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.

Примітки

14. Juli 2006. Michigan State University. 27. Juli 2006.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] 14. Juli 2006. Michigan State University. 27. Juli 2006.