Альфонс Созанський
Альфонс Созанський (хресне ім'я Антоній; 1755, с. Дусівці — 11 червня 1817, с. Василів) — церковний діяч, ієромонах-василіянин, педагог, проповідник.
| о. Альфонс Созанський, ЧСВВ Антоній | |
|---|---|
|
Парох с. Василів (поч. 1790-х — 1817) | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1755 с. Дусівці |
| Смерть |
11 червня 1817 с. Василів |
| Освіта | філософсько-богословські студії у ЧСВВ (Лаврів, Львів) |
| Служіння в церкві | |
| Конфесія | УГКЦ |
| Рукоположення | 2 лютого 1782 |
| Постриг |
27 жовтня 1774 (довічні обіти в ЧСВВ) |
Життєпис
Альфонс Созанський походив із дрібношляхетського роду Созанських. Родовим гніздом вважається с. Созань у Перемишльській землі (нині с. Созань Самбірського району Львівської області)[1].
Народився 1755 року в с. Дусівці Перемишльської землі Руського воєводства Речі Посполитої[1] (нині село Низини на Закерзонні в Польщі, у Перемишльському повіті Підкарпатського воєводства). Син Якова[lower-alpha 1] і Марії.
23 жовтня 1773 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Добромильський монастир, де через рік 27 жовтня 1774 року склав вічні обіти[2]. Направлений спочатку до Сатанівського монастиря на початкові студії, а звідти 23 вересня 1775 року прибув до Лаврівського монастиря на студії риторики і філософії[3] (1775—1778). Після філософії отримав призначення на вчителя класу інфіми у Дрогобицькій василіянській школі[1]. У грудні 1780 року прибув до Лаврова, де 26 грудня отримав піддияконські свячення з рук владики Максиміліяна Рилла. Перший рік богослов'я (1780/1781) вивчав у монастирі святого Юра у Львові, а на другий рік богословських студій приїхав до Лаврова (5 жовтня 1781). По завершенні богослов'я 2 лютого 1782 року[2] в Страшевичах коло Самбора отримав ієрейські свячення з рук владики Рилла[3].
У Літописі василіянського монастиря в Лаврові, писанім латинською і польською мовами, занотовано під днями 25 травня ст. ст. і 24 червня 1783, що під час відпустів «kazanie miał X. Alfons Sozański i mówił po rusku» (проповідь мав о. Альфонс Созанський і говорив по-руськи)[3][lower-alpha 2].
У 1784 році призначений парохом і проповідником у Добромильському монастирі[1]. З початку 1790-х років виконував обов'язки пароха у селі Василів (нині Томашівського повіту Люблінського воєводства, Польща).
Помер 11 червня 1817 року у Василеві[4].
Зауваги
- У 1776-1781 роках студентом Львівської колегії театинів був Андрій Созанський (нар. бл. 1758) син о. Якова Созанського, ймовірно, брат Альфонса Созанського. Див.: — Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome, 1984. — P. 114. (англ.)
- Тогочасне греко-католицьке духовенство проповідувало переважно польською мовою, хоча були й винятки, як оцей у Лаврівському монастирі, про який записано у монастирській хроніці.
Примітки
- Стецик Ю. Брат Альфонс Созанський (ЧСВВ) магістр Дрогобицької василіанської гімназії… — С. 90.
- Стецик Ю. Ченці Лаврівського василіанського монастиря святого Онуфрія… — С. 34.
- Проф. Филипчак І. — о. Лукань Р., ЧСВВ. Ц. К. Окружна Головна школа… — С. 76.
- Archiwum Państwowe w Przemyślu. Kopie ksiąg metrykalnych parafii Budynin z filią Wasylów (dekanat Bełz) za 1785-1858. - S. 428. www.skany.przemysl.ap.gov.pl. Процитовано 7 лютого 2021.
Джерела
- Стецик Ю. Брат Альфонс Созанський (ЧСВВ) магістр Дрогобицької василіанської гімназії (1778—1779 рр.): біографічний огляд. Фундаментальні та прикладні дослідження: сучасні науково-практичні рішення і підходи: збірник матеріалів II Міжнародної науково-практичної конференції / [редактори-упорядники А. Душний, М. Махмудов, В. Ільницький, І. Зимомря]. Баку–Ужгород–Дрогобич: По́світ, 2017. — С. 90—91.
- Стецик Ю. Ченці Лаврівського василіанського монастиря святого Онуфрія (1783 р.): Біографічний огляд // Генеалогічні записки. — Львів, 2016. — Вип. 14 (нової серії 8). — С. 31-47.
- Проф. Филипчак І. — о. Лукань Р., ЧСВВ. Ц. К. Окружна Головна школа в Лаврові (1788/89-1910/11) // Analecta Ordinis Sancti Basilii Magni, Том. V, Вип, 1—4. — Жовква 1932—1941. — C. 1—192.