Максиміліян (Рило)

Стосовно дати і місця народження майбутнього єпископа існує кілька версій, тому в одних документах датою народження вказують 21 вересня 1719, в інших — 1715 рік. Те ж стосується і місця народження: в одних джерелах говориться, що майбутній владика народився в родинному маєтку Рилівка неподалік від Вільна, в інших вказується місцем його народження Борисівщина (сучасний Борисовський район в Білорусі) без конкретної назви села.

Народився в католицькій шляхетській родині Ієроніма Рила та Анни з роду Мечниковських. Після вступу в Віленський Свято-Троїцький василіянський монастир навчався в Папській Урбаніанській колегії Пропаганди Віри в Римі, здобувши ступінь доктора богослов'я, і був висвячений на священика. Після повернення до рідного краю в 1742 був скарбником у Вітебську, вікарієм при церкві св. Трійці в Вільні, а з 1745 року був прокуратором литовської провінції василіян у Варшаві. Максиміліян Рило був ігуменом в Дубно та Дерманського монастиря, а в 1748—1756 роках був ігуменом Холмського монастиря.

В 1756 номінований на посаду Холмського єпископа, однак висвячений був на єпископа аж в 1759 році в Полоцьку. Активно розпочав працювати над піднесенням морального та інтелектуального розвитку духовенства і вірних єпархії. В 1759 році відкрив в Холмі духовну семінарію. В 1765 році домігся коронації Холмської ікони Божої Матері. Як єпископ Холмський (1759—1785) був також діяльний на Правобережній Україні (1763—1766 і 1773—1774, відвідав в 1773 році уніятські парафії в Брацлавському воєводстві, що викликало гнів російського уряду, який звинуватив його в «переслідуванні» православних, за що й був арештований окупаційними російськими військами у Бердичеві) в 1774 році на кілька місяців. У 1780—1785 був адміністратором, згодом єпископом Перемишльським. Заснував духовну семінарію у Перемишлі, дбав про заснування катедральних капітул і піднесення духовенства, виклопотав від австрійського цісаря Леопольда I декрет про зрівняння греко-католицького обряду з латинським та розпочав у 1790 заходи за відновлення Галицької митрополії.

У 1787 році підтримував Львівського єпископа УГКЦ Петра Білянського, який зайняв позицію всупереч проекту заміни грошової дотації для консистора; це викликало протести серед підлеглого духовенства.[1]

Залишив праці з історії Української Греко-Католицької Церкви та цінний щоденник (1742) особистих спостережень, які записав під час візитацій парафій.[2]

Єпископ Максиміліян видержавив для світських людей частину села Нагуєвичі, яка була в посіданні місцевого василіянського монастиря за княжих часів, пізніше — Перемишльської єпархії УГКЦ.[3]

Після його смерті адміністратором єпархії був призначений Львівський єпископ Петро Білянський.[1]

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.