Альфред Рідль

У дорослому футболі дебютував 1967 року виступами за команду клубу «Аустрія» (Відень), в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 98 матчах чемпіонату. За цей час двічі виборював титул чемпіона Австрії і одного разу став володарем Кубка Австрії. Рідль у складі віденської «Аустрії» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,59 голу за гру першості і в останньому сезоні з клубом, 1971/72, з 16 голами став найкращим бомбардиром чемпіонату Австрії.

Згодом з 1972 по 1980 рік грав у складі бельгійських клубів «Сент-Трюйден», «Антверпен» та «Стандард» (Льєж). У новому чемпіонаті результативний нападник також був на провідних ролях, і двічі (у сезонах 1972/73 і 1974/75) ставав найкращим бомбардиром чемпіонату.

Сезон 1980/81 Рідль провів у французькому «Меці», після чого повернувся на батьківщину, де в 1981, виступаючи за ГАК (Грац), знову став володарем Кубка Австрії.

Завершував професійну ігрову кар'єру у клубах «Вінер Шпорт-Клуб» і «Медлінг», де грав до 1985 року.

В квітні 1975 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Австрії в грі проти збірної Угорщини. Згодом, після невеликої перерви, у 1978 році провів ще три гри за збірну, які стали останнім для гравця.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1986 року, очоливши тренерський штаб аматорського клубу «Коттінгбрун», де пропрацював з 1986 по 1987 рік. Після цього працював у тренерському штабі рідної «Аустрії» (Відень), а також на запрошення свого співвітчизника Вальтера Скоцика працював з молодіжною командою саудівського «Аль-Іттіхада». 1989 року став головним тренером команди «Вінер Шпорт-Клуб», тренував віденську команду один рік.

Після чемпіонату світу 1990 року він замінив Йозефа Гікерсбергера на посаді головного тренера збірної Австрії. Втім в кінці 1991 року він був звільнений, оскільки не зміг пройти кваліфікацію на Євро-1992. Всього під керівництвом Рідля австрійська команда провела 8 ігор, здобувши лише 1 перемогу, 3 нічиїх і зазнавши 4 поразки.

Після цього, попрацювавши на батьківщині зі скромним «Фаворітнером», Альфред відправився до Африки, де працював з «Олімпіком» (Хурібга), у складі якого став фіналістом Кубка Марокко 1993/94, а згодом прийняв пропозицію попрацювати в єгипетському клубі «Замалек», який вивів до фіналу Кубка африканських чемпіонів 1994 року.

У 1997—1998 роках був головним тренером збірної Ліхтенштейну, після чого протягом 3 років, починаючи з 1998 року, був головним тренером збірної В'єтнаму.

2001 року став головним тренером команди «Аль-Сальмія», з якою в тому ж році виграв Кубок Кувейту та Кубок наслідного принца Кувейту, а також став віце-чемпіоном країни. В наступні роки команда австрійця серйозних здобутків не отримала і після програного фіналу національного кубка у 2003 році Рідль повернувся до збірної В'єтнаму, яку з невеликою перервою на роботу зі збірною Палестини тренував до 2007 року. З в'єтнамцями взяв участь у домашньому Кубку Азії 2007 року, де допоміг збірній вперше в історії вийти до чвертьфіналу турніру. Втім наприкінці 2007 року, після невиразного виступу на футбольному турнірі на іграх Південно-Східної Азії він був звільнений і замінений португальським тренером Енріке Калішту.

У жовтні 2008 року він повернувся до В'єтнаму, щоб тренувати футбольний клуб «Хайфонг», проте вже наступного року був звільнений через низькі результати[2]. Натомість 9 липня 2009 року він став головним тренером збірної Лаосу, де пропрацював один рік[3].

4 травня 2010 року Альфред Рідль був названий новим головним тренером збірної Індонезії. В тому ж році він привів індонезійську команду до фіналу чемпіонату Південно-Східної Азії, де команда австрійського тренера програла Малайзії. Втім 13 липня 2011 року Рідль був звільнений[4] в результаті скандалу всередині Індонезійської футбольної асоціації[5]. Після цього Альфред працював технічним директором зі збірною Лаосу, а потім був керівником молодіжного відділу бельгійського клубу «Візе», поки у грудні 2013 року не повернувся до роботи зі збірною Індонезії, підписавши 3-річний контракт[6][7][8]. Його контракт був розірваний за взаємною згодою в кінці 2014 року, після того, як Індонезія не змогла вийти з групи на чемпіонаті Південно-Східної Азії 2014 року.

На початку 2015 року очолив індонезійський ПСМ (Макасар)[9], але у квітні того ж року подав у відставку через проблеми зі здоров'ям[10]. Натомість 2016 року Рідль втретє очолив збірну Індонезії, цього разу знову привів команду до фіналу чемпіонату Південно-Східної Азії, повторюючи результат 2010 року. Після того, як Індонезія поступилася Таїланду у фіналі, його контракт не був продовжений.

• Альфред Рідль на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Альфред Рідль на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Альфред Рідль на сайті National-Football-Teams.com (англ.)