Чемпіонат світу з футболу 1990

Чемпіонат світу з футболу 1990 року — чотирнадцятий чемпіонат світу серед чоловічих збірних команд з футболу, що проходив з 8 червня до 8 липня 1990 року в Італії, яка стала другою країною, що удруге прийняла світову футбольну першість, після Мексики, господаря попереднього мундіалю.

Чемпіонат світу з футболу 1990
Команд	106 (у фінальній частині: 24)
Місце проведення	Італія
Чемпіон	ФРН (втретє)
Фіналіст	Аргентина
3-є місце	Італія
4-е місце	Англія
Зіграно матчів	52
Забито м’ячів	115 (2.21 за матч)
Кількість глядачів	2 517 348 (48 411 у середньому)
Найкращий гравець	Сальваторе Скілаччі
Найкращий бомбардир	Сальваторе Скілаччі (6 м’ячів)
Молодий гравець	Роберт Просинечки
← 1986 1994 →

Офіційний плакат

Переможцем турніру, утретє у своїй історії, стала збірна ФРН, яка у фінальній грі на стадіоні «Стадіо Олімпіко» в Римі мінімально, завдяки єдиному голу, забитому з пенальті наприкінці гри, здолала збірну Аргентини, взявши таким чином реванш за поразку у фіналі попередньої світової першості.

На етапі кваліфікаційного раунду боротьбу ропочинали 116 команд, відбіркові змагання стартували у квітні 1988 року. За їх результатами визначилися 22 команди, що приєдналися до господарів, збірної Італії та діючих чемпіонів збірної Аргентини у фінальній частині чемпіонату світу. Сереж цих команд було відразу три дебютанти — команди Коста-Рики, Ірландії та ОАЕ, для яких це була перша світова першість.

Вважається, що турнір 1990 року був найменш видовищним за всю історію чемпіонатів світу[1][2][3][4]. Середня результативність матчів змагання склала рекордно низькі 2,2 голи за гру[5], крім того на турнірі було показано рекордні на той час 16 червоних карток, включаючи перше в історії вилучення у фіналі змагання. У багатьох іграх команди робили акцент на обороні або відверто грали на нічию, не бажаючи ризикувати і проводити масовані атаки. Аналіз цих проблем вилився у запровадження відразу двох масштабних нововведень у світовому футболі — правила трьох очок за перемогу (замість двох) у турнірах, що проходили за круговою системою, а також заборони воротареві грати руками після акцентованої передачі від партнера по команді. Ініціативи були покликані відповідно створити додатковий стимул грати на перемогу та пришвидшити розіграш м'яча у захисті, що в обох випадках пішло на користь видовищності.