Алюцинк

У склад алюцинку входять[1]:

• алюміній — 55 %;
• цинк — 43,4 %;
• кремній — 1,6 %.

Цинковий компонент покриття забезпечує додатковий захист сталевому листу в його незахищених місцях (зрізи), тоді як алюмінієвий компонент забезпечує тривалість бар'єрного захисту. Кремній додається з метою забезпечення кращої адгезії і потрібної реакції між сплавом і сталевим листом. Комбінований вплив цих металів забезпечує найкращий захист від корозії у порівнянні з іншими покриттями. При взаємодії алюмінію з киснем на поверхні матеріалу виникає захисна оксидна плівка, яка перешкоджає корозії і дозволяє зберегти зовнішній вигляд металевого виробу. При цьому сам виріб не темніє з часом (на відміну від оцинкованої сталі), не дряпається та не втрачає своїх якостей.

• у порівнянні з оцинкуванням покриття алюцинком дає приріст у довговічності служби сталевого листа в 3...4 рази (в промислових зонах — у 6...7 разів) навіть у суворих атмосферних умовах;
• ціна продукції з алюцинковим покриттям у порівнянні з оцинкуванням є вищою, але, враховуючи зменшення затрат на ремонт та обслуговування, кінцеві затрати зменшуються;
• алюцинк відбиває до 81% (до 39% після тривалої експлуатації) сонячних променів[1]. Висока тепловідбивна здатність корисна, наприклад, при використанні сплаву у виробництві металочерепиці;
• добавки кремнію підвищують жаростійкість сплаву до + 315 °C

Покриття з алюцинку знайшло широке застосування у:

• будівництві — виготовлення покрівель, облицювання, покриття профілів та плиток тощо;
• промисловості, при виготовленні корпусів, шаф, кондиціонерів, комп'ютерів, труб, електричного обладнання;
• побутовій техніці, при виготовленні пральних машин, сушильного обладнання, холодильників, печей, тостерів.

• Фазова діаграма сплавів Al-Zn (англ.)
• Алюцинк (англ.)