Аліпій (Гаманович)

11 жовтня 1974 року в Чикаго митрополитом Філаретом (Вознесенським), архієпископами Серафимом (Івановому) і Віталієм (Устиновим) і єпископом Лавром (Шкурли) був хіротонізований на єпископа Клівлендського, вікарія Чиказької й Детройтської єпархій.

Крім виконання своїх обов'язків по єпархії продовжував займатися іконописною творчістю. Ним була розписана Свято-Сергіївська церква в Клівленді і частково церква Всіх Святих в землі Російської просіяли в Денвере (шт. Колорадо) і Покровський собор в Чикаго.

Після кончини архієпископа Серафима (Іванова) в 1987 році єпископ Аліпій був призначений єпископом Чикаго і Детройтським.

У 1990 році возведений у сан архієпископа.

У 1992 році, після розпаду СРСР, приїжджав на батьківщину, де відвідував родичів.

У 1994 році був переведений на Австралійсько-Новозеландську кафедру, але, по причині його хворобливого стану, Австралійське консульство зволікав із дозволом на постійне проживання. Прибув до Сіднея 7 квітня 1994 року, але вже через 3 тижні повернувся в США, щоб взяти участь в канонізації Іоанна Шанхайського.

За клопотанням парафіян Покровського собору в Чикаго він був повернутий на колишню кафедру.

У 1998 році Архієрейський Синод нагородив архієпископа Аліпія правом носіння діамантового хреста на клобуку.

У жовтні 1999 року зазначалося святкування 25-річчя архієрейського служіння архієпископа Аліпія.

18 квітня 2002 архієпископ Аліпій, готуючись до святкування Великодня, вирішив підрізати гілки високого дерева біля Покровського собору в Чикаго і впав з висоти, ударившись головою і отримавши серйозну травму хребта, в результаті якої не зміг самостійно пересуватися[1].

У 2003 році в допомогу Владиці в єпископа Клівлендського був хіротонізований архімандрит Петро (Лук'янов), колишній Начальник Російської духовної місії в Єрусалимі.

Підтримав відновлення канонічного спілкування з Московським Патріархатом:

Для нас поділ було хворобою. Ну а хто може не радіти одужання? Ми ж завжди відчували себе частиною єдиного організму, навіть будучи розділеними[2].

11 жовтня 2004 року Чиказька і Детройтська єпархія урочисто відзначила 50-річчя священства і 30-річчя єпископської хіротонії архієпископа Аліпія[3].

У червні 2008 року не прибув на Архієрейський собор Російської православної церкви через хворобу[4].

19 грудня 2011 року в зв'язку з 85-річчям нагороджений Орденом преподобного Сергія Радонезького II ступеня[5]

Архієрейський Синод РПЦЗ на засіданні 30 червня — 1 липня 2016 постановив:

Довідавшись про те, що в нинішньому році Високопреосвященнішому Аліпію, архієпископу Чиказькому і Середньо-Американському, виповнюється 90 років і заслухавши доповідь Предстоятеля Руської Зарубіжної Церкви про своє нещодавнє відвідання цього поважного старця архиєпископ, всіма шанованого і шанованого за багаторічне і ревне служіння Христової Церкви, Архієрейський Синод благословив останнього на заслужений відпочинок, визначивши Його Високопреосвященство на спокій, з правом перебування в Архієрейському будинку в Чикаго, на утриманні єпархії, якій він віддав всі свої сили. Архієрейський Синод висловив глибоку і сердечну вдячність архієпископу Аліпію за щедрість його любові, вірність Російської Зарубіжної Церкви[6].

Помер 28 квітня 2019 року, в день Світлого Христового Воскресіння[7]. Згідно з волею покійного, похований на кладовищі Свято-Троїцького монастиря в Джорданвілі 3 травня того ж року.