Аліса Лідделл

Аліса у віці 7 років, 1860 рік, фото Льюїса Керролла

Аліса Лідделл була четвертою дитиною Генрі Лідделла — філолога-класика, декана одного з коледжів в Оксфорді і співавтора відомого грецького словника «Лідделл-Скотт», — і його дружини Лорін Ханни Лідделл (у дівоцтві Рів). У Аліси були два старші брати — Гаррі (нар. 1847) і Артур (нар. 1850 - загинув від скарлатини в 1853 році), старша сестра Лоріна (нар. 1849) і ще шість молодших братів і сестер, включаючи молодшу сестру Едіт (нар. 1854), з якою вона була дуже близька.

Після народження Аліси її батько, який до цього був директором Школи Вестмінстер, був призначений на пост декана Christ Church, і в 1856 році сімейство Лідделл переїхало до Оксфорда. Незабаром Аліса зустріла Чарльза Лютвіджа Доджсона, який зіткнувся з її сім'єю 25 квітня 1856, коли фотографував собор. Він став близьким другом сім'ї.

Аліса росла в товаристві двох сестер — Лоріна була старша на три роки, а Едіт була молодша на два. На свята разом з усією родиною вони відпочивали на західному узбережжі північного Уельсу в заміському домі «Пенморфа» (нині готель «Gogarth Abbey») на Західному Березі Лландідно в Північному Уельсі.

У батька Аліси вчилися багато чудових художників, він був другом королівської сім'ї. Отроцтво і юність Аліси збіглися з розквітом творчості прерафаелітів (попередників модерна). Вона займалася малюванням, а уроки живопису їй давав Джон Рескін, відомий художник і найвпливовіший англійський художній критик XIX століття. Рескін виявив у Аліси хист до малювання. Вона зробила кілька копій його картин, а також картин його друга Вільяма Тернера, великого англійського живописця. Пізніше Аліса позувала Джулії Маргарет Камерон — фотохудожниці, чию творчість зараховують до золотого віку англійської фотографії.[7]

За деякими даними, містер Доджсон звертався до батьків Аліси з проханням дозволити йому просити її руки, коли вона подорослішає. Проте точних даних про це немає. Цілком можливо, що це частина «міфу Льюїса Керролла і Аліси», що виник пізніше. Відомий також інший «міф»: в юнацькі роки Аліса разом з сестрами відправилася подорожувати по Європі, й у цій поїздці вони зустрілися з Принцом Леопольдом, молодшим сином Королеви Вікторії, коли він жив в Крайст-Черч. Згідно з «міфом» Леопольд закохався в Алісу, але докази цього факту маловагомі. Факт, що сестри Лідделл з ним зустрічалися — реальний, але сучасні біографи Леопольда вважають, що є більша ймовірність того, що він був захоплений її сестрою Едіт.

У віці 28 років Аліса вийшла заміж за крикетиста Реджинальда Харгрівса (Reginald Hargreaves) у Вестмінстерському абатстві[8]. Від Харгрівса вона народила трьох синів — Алана Ніветона Харгрівса, Леопольда Реджинальда «Рекса» Харгрівса (обидва загинули в Першій Світовій Війні) і Керіла Лідделла Харгрівса (існує версія, що його назвали на честь Керрола, проте самі Лідделли заперечують це), і дочку Роуз Лідделл Харгрівс. У шлюбі Аліса була типовою домогосподаркою і стала першим президентом Жіночого інституту при селищі Емері-Дон.

Останній раз вона зустрілася з Чарльзом Доджсоном в 1891 році, коли разом з сестрами відвідала його в Оксфорді.

У вірші, наведеному в ув'язненні «Аліси в Задзеркаллі», одному з найкращих поетичних творів Керрола, він згадує човнову прогулянку з трьома дівчатками Лідделл, коли він вперше розповів «Алісу у Дивокраї». Вірш написано у формі акровірша: з перших букв кожного рядка складається ім'я — Аліса Плезнс Лідделл.

Джулія Маргарет Камерон. Аліса Ліддел в юності

4 липня 1862 року на човновій прогулянці Аліса Лідделл попросила свого друга Чарльза Доджсона скласти історію для неї та її сестер Едіт і Лорін. Доджсон, якому і раніше доводилося розповідати дітям Ліддела казки, придумуючи події та персонажів на ходу, з готовністю погодився. Цього разу він повідав сестрам про пригоди маленької дівчинки в Підземній Країні, куди вона потрапила, провалившись в нору Білого Кролика. Головна героїня дуже нагадувала Алісу (і не тільки ім'ям), а деякі другорядні персонажі — її сестер Лорін та Едіт. Історія так сподобалася Алісі Лідделл, що вона попросила оповідача записати її. Доджсон обіцяв, але все одно нагадувати довелося кілька разів. Нарешті він виконав прохання Аліси і подарував їй манускрипт, який називався «Пригоди Аліси під землею». Пізніше автор вирішив переписати книгу. Для цього навесні 1863 року він відправив її на рецензію своєму другові Джоржу Макдональду. Також до книги були додані нові деталі та ілюстрації Джона Теніела (John Tenniel). Нову версію книги Доджсон подарував своїй улюблениці на Різдво 1863 року. В 1865 році Доджсон опублікував книгу «Аліса у Дивокраї» під псевдонімом Льюіс Керролл. Друга книга — «Аліса в Задзеркаллі» — вийшла шістьма роками пізніше, в 1871 році. Обидві казки, яким вже значно понад 100 років, популярні і понині, а рукописний примірник, який Доджсон подарував колись Алісі Лідделл, зберігається в Британській Бібліотеці.

• В науково-фантастичній пенталогії Світ Річки письменника Філіпа Хосе Фармера виведений персонаж на ім'я Аліса Лідделл Харгрівс. У тексті першого роману пенталогії згадується, що у віці вісімдесяти років їй присудили Почесну Грамоту Колумбійського університету за ту важливу роль, яку вона відіграла у створенні відомої книги містера Доджсон. Це реальні факти з життя Аліси Лідделл Харгрівс.

• У романі «Максимус Гром. Втеча з Едему» Лілії Кім одним з головних героїв є Аліса Ліддел, агент Бюро інформаційної безпеки.

• На честь Аліси Лідделл названа мала планета 17670 Ліддел (1996 XQ19).

• У 1928 році на аукціоні «Сотбі» оригінальний рукопис Льюїса Керрола Аліса у Дивокраї, адресований Алісі Ліддел, проданий у Лондоні за рекордні £15,400.[9]

Аліса (персонаж)

• Деякі устриці нещасніші за інших, або Невелика вправа в логіці (рос.)
• Фотографії Аліси, в тому числі виконані містером Доджсон (англ.)
• Фотографії Аліси, в тому числі виконані містером Доджсоном (рос.)
• Історія створення книги «Аліса у Дивокраї»
• Ілюстрації Сальвадора Далі до казки «Аліса у Дивокраї»