Філіп Хосе Фармер

Народився 26 січня 1918 у Терре-Хот (штат Індіана). Після закінчення школи в 1936 році він працював електромонтером і одночасно навчався в політехнічному інституті Бредлі (м. Піорія, штат Іллінойс) і університеті штату Міссурі. У 1941 році одружився. Ця подія змусила його кинути навчання і перейти на більш важку і високооплачувану роботу — на сталеплавильний завод у Пеорії, де він проробив 11 років контролером і крановиком. У 1949 році він відновив навчання в Університеті Бредлі (англ. Bradley University), і успішно його завершив одержавши ступінь бакалавра англійської філології[2]. Також він закінчив Університет штату Аризона в Тампі.

З початку 1940-х років він почав писати. Перша публікація — маленьке реалістичне оповідання «О'Брайен і Обренов» (англ. O'Brien and Obrenov) — з'являється в 1946 році в журналі «Adventure» (Пригода). Протягом наступних років Фармер завзято пише, а опублікована в 1952 році його повість «Коханці» принесла йому тільки що засновану премію «Г'юго» як «самому багатообіцяючому авторові» (у 1961 році Фармер видав її окремою книгою). Після публікації й успіху двох його оповідань «На вітрило! На вітрило!» (Sail On! Sail On!, 1952) і «Мати» (Mother, 1953), Фармер кидає роботу й стає професійним письменником, що на той час було досить сміливим кроком (за фантастику платили не дуже й багато). Початок літературної кар'єри професійного письменника було досить важким.

Його перший роман «Я заборгував за тіло» (І Owe for the Flesh) перемагає на конкурсі науково-фантастичних творів чикагського видавництва Shasta Press («Шаста Пресс»), заснованим Мелвіном Коршаком (Melvin Korshak). Але письменник не тільки не дочекався заслуженої премії в 4000 доларів, але і не побачив надрукованим свій твір. Видавництво збанкрутувало і кануло в небуття. Рукопис роману був загублений. Пізніше перероблені частини роману були опубліковані у вигляді оповідань. На їх основі і була пізніше написана перша книга «Світ Річки» (Riverworld). Інший його роман «Звірі лісові», підготовлений для журналу «Приголомшливі історії» (Startling Stories), так і не з'явився на сторінках видання, хоча вже був оголошений в одному з номерів. Журнал припиняє своє існування і читач побачив роман про любов героя до жінки-кентавра лише через десять років, у значно переробленому варіанті під назвою «Дейр» (1965).

Не виправдалися надії письменника на книжкову публікацію романів «Коханці» і «У день по жінці». Остання вийшла лише в 1960 році під назвою «День, коли зупинився час». Останнім ударом була відкинута повість «Біла богиня». Знову таки вона вийшла пізніше і під іншим заголовком «Плоть» (1960, перероблена і доповнена в 1968 році). У романі наш сучасник потрапляє в майбутнє, де панує матріархат і негайно перетворюється в сексуального месію.

Єдиною розрадою і реальним результатом його праці за перші сім років професійної творчості була публікація роману «Одисея Гріна» у 1957 році в престижному видавництві «Ballantine».

Через важке матеріальне становище, Фармер безупинно скитався по США. Спочатку він повертається на завод, у 1956 році залишає Піорію і протягом 14 років живе в багатьох містах, працюючи весь цей час технічним редактором у рекламно-редакційних відділах різних фірм. В 1960-х роках співпрацював з журналом «Плейбой». Лише в 1969 році, маючи на своєму рахунку 12 романів і 3 збірки оповідань він знову іде в професіонали.

«Якби почати все спочатку, я б приклав набагато більше зусиль, щоб одержати докторський ступінь з антропології. Я б із задоволенням став археологом. У мене природна схильність до антропології, я читаю масу книг з цього предмету».

Проте за ці роки Фармер створив цілий ряд непоганих творів. Це, насамперед, серія новел і роман про батька Кармоді, опублікованих у «Журналі фентезі і наукової фантастики». Всі ці історії були зібрані в збірнику «Батько для зірок» (Father to the Stars, 1981). Основна тема оповідань — теологічні бесіди про дивацтва різних релігій численних планет Всесвіту.

У середині 1960-х Фармер починає публікувати романи, які пізніше склали два цикли. Перший з них — «Багатоярусний світ» складається з семи романів, які розповідають про комбінації «кишенькових» всесвітів, паралельних світів, якими граються їхні невідомі творці. А головна діюча особа циклу — землянин Пол Джаунс Фіннеган (Paul Janus Finnegan), ініціали якого збігаються з ініціалами самого Фармера — PJF.

Але відоміший його цикл «Світ Річки» у якому автор описав світ на берегах безкрайньої річки населений воскреслими людьми, які коли-небудь жили на Землі. Виявляється, такий фантастичний експеримент затіяли невідомі інопланетні «боги» — надцивілізація Етики. Але з якою метою? Саме про це вирішили довідатися мешканці Світу Річки — археолог і мандрівник сер Річард Бертон), Семюель Клеменс, відоміший як Марк Твен, Джек Лондон, Сірано де Бержерак та інші.

Перший роман циклу «У тіла свої зруйновані поверніться» одержав у 1972 році премію «Г'юґо». Останній на сьогодні роман циклу — «Річка Вічності», є випадково виявленою переробкою раннього твору Фармера «Я заборгував за тіло» (І Owe for the Flesh).

На хвилі популярності цього циклу, за редакцією Філіпа Фармера було випущено дві антології «Всесвіт Світу Річки: Історії Світу Річки» (1992) і «Пошуки Світу Річки», куди ввійшли оповідання різних авторів, які запропонували своє бачення Світу Річки.

На хвилі молодіжних течій і моральних свобод, які мали місце в 1960-х у США, як то наркотики, гіпі, секс тощо, видавництво «Essex House», що спеціалізується на порнографічних романах, замовило письменникові три порнографічних романи в стилі фентезі. Так з'явилася трилогія «Екзорцизм» навіяна класичними готичними романами. Видавництво випустило дві перших книг «Образ звіра» (1968) і «Вибух, або Записки на руїнах моєї свідомості» (1969), а третій роман «Зрадник всього сущого» вийшов у 1973 році в іншому видавництві. Співробітництво Філіпа Фармера з «Essex House» закінчилося романом «Бенкет потаєний: IX том мемуарів лорда Грандріта» (1969), який став основою нової трилогії — «Лорд Грандріт і Док Калібан», до якої також ввійшли «Володар дерев» і «Божевільний гоблін» (обидва 1970).

«Бенкет потаєний» — чудове дослідження садомазохістських фантазій більшості героїв відомих фантастичних серіалів. Особливо яскраво проглядається сатира на книги Едгара Райса Берроуза про Тарзана (лорда Грейстока) і Лестера Дента (Lester Dent) з його суперменом Доком Севіджем. Основа сюжету всієї книги — боротьба лорда Грандріта і Дока Калібана проти Дев'яти — таємничого і вкрай небезпечного товариства безсмертних.

Серія «Лорд Грандріт і Док Калібан» стала початком цілої серії романів, герої яких запозичені у таких знаменитих письменників, як Берроуз, Хаггард, Мелвілл, Жуль Верн, Артур Конан Дойл, Курт Воннегут тощо. До них належать такі твори як трилогія «Давня Африка»: «Тарзан живий: Справжня біографія лорда Грейстока» (1972), «Хадон із древнього Опару» (1974), «Політ в Опар» (1976); а також «Тарзан живий: ексклюзивне інтерв'ю з лордом Грейстоком» (1972), "Невизначене життя і лихоліття Кілгура Траута (1973), «Док Севідж: його апокаліптичне життя» (1973), «Інший курс Філеаса Фогга» (1973), «Уривки з мемуарів лорда Грейстока» (1974), «Після падіння Кінг Конга» (1974), «Пригоди пера без перства, твір доктора Джона Ватсона, доктора медицини» (1974), «Венера на половинці раковини» (1975 — під іменем «Курт Воннегут»), «Залізний замок» (1976) і «Док Севідж: Втеча від Локі: Перша пригода Дока Севіджа» (1991).

Початком ще однієї відомої трилогії Фармера «Світ одного дня» стало оповідання «Всупереч вівторковому світу» (1971), у якому суспільство поділене на сім категорій — по одній на день тижня. Це було обумовлено перенаселеністю планети і демографічною катастрофою. З того моменту кожна людина була «прикріплена» до свого дня тижня, а в інші вимушена була впадати в анабіоз.

• 1952 — премія «Г'юґо» за повість «Коханці» у номінації «найбільш багатообіцяючий автор»[3]
• 1968 — Почесний гість 26-го Всесвітнього конвенту, що проходив у м. Окленд (США)
• 1968 — премія «Г'юґо» за повість «У пошуках пурпурної плати»[3]
• 1972 — премія «Г'юґо» за роман «У тіла свої зруйновані поверніться»[3]
• 2001 — Всесвітня премія фентезі за заслуги перед жанром[3]