Аманіхаташан
Аманіхаташан (кін. I ст. н. е.) — цариця (кандаке) Куша у 90-х роках н. е.
Аманіхаташан | |||||
---|---|---|---|---|---|
лампа з піраміди Аманіхаташан | |||||
Давньоєгипетський фараон | |||||
Панування | I ст. н.е., | ||||
Попередник | Аманітенмеміде | ||||
Наступник | Таретніде | ||||
| |||||
В шлюбі з | Аманітенмеміде? | ||||
Діти | Таретніде | ||||
Народився | невідомо | ||||
Місце поховання | Мерое |
Життєпис
Відома лише зі своєї піраміди № 18 в Мерое. Воно написано на південній стіні каплиці при піраміді. Стала останньою кандаке і коре, чиє особистий ім'я написано єгипетськими ієрогліфами. Наступні кушитські царі писали єгипетськими ієрогліфами лише тронне ім'я, а особисте — мероітською писемністю.
Можливос початку була верховною жрицею богині Нут, зберігши цю посади й надалі. наступні кандаке продовжили цю традицію.
Напевне була дружиною Аманітенмеміде, з яким панувала в 90-х роках. після смерті чоловка зберегла владу, яку згодом передала сину або небожеві Таретніде, якого швидко змінив син Текерідеамані I. Втім за новітніми дослідженнями останній безпосередньо наслідував Аманіхаташан, а таретніде (Тіретаніде) був регентом Текерідеамані I чи співцарем Аманіхаташан.
Джерела
- Inge Hofmann: Beiträge zur meroitischen Chronologie, St. Augustin bei Bonn 1978, S. 139, ISBN 3921389801
- Laszlo Török: Fontes Historiae Nubiorum, Vol. III, Bergen 1998, S. 935, ISBN 8291626073