Анаксімен

Анаксіме́н (грец. Αναξιμενης; бл. 585 — 525 до н. е.) — давньогрецький філософ-матеріаліст, представник мілетської школи, учень Анаксімандра. Завершив течію стихійного матеріалізму в давньогрецькій філософії.

Анаксімен
дав.-гр. Ἀναξιμένης
Народження 585 до н. е.[1]
Мілет[1]
Смерть 525 до н. е.[1]
Мілет
Знання мов
  • давньогрецька мова
    • Діяльність
  • математик, астроном, письменник
    • Літературний напрям Досократики і Мілетська школа
    Вчителі Анаксімандр[2][3]
    Історичний період античність
    Конфесія Гілеморфізм
     Анаксімен у Вікісховищі

    Філософія Анаксімена

    Розвиваючи вчення Анаксімандра, першоосновою всіх речей вважав стихію Повітря, яке, за Анаксименом, є безмежним, всюдисутнім, перебуває в стані вічного руху. Всі речі, за Анаксіменом, утворюються з Повітря завдяки його згущенню і розрідженню. Нагріваючись, Повітря розріджується та утворює Вогонь. Охолоджуючись, стає Водою і Землею. Такі явища як вітер, туман є меншою мірою згущеним повітрям, тоді як ґрунт, каміння тощо — більш.

    Йому належить перше відоме наукове пояснення виникнення атмосферних опадів: замерзла вода стає градом, а змішана з повітрям, вона перетворюється на сніг. Як і Анаксімандр, він пояснював виникнення грому зіткненням хмар. Веселку описував наслідком проходження світла крізь хмари. Також він пояснював землетруси тим, що земна поверхня висихає від тепла Сонця й розтріскується, або вбирає в себе воду і надмірно розширюється.

    Згідно Анаксімена, Земля нерухома, а небесні світила — Сонце, Місяць, планети, рухаються навколо неї завдяки потокам повітря. Зорі ж він вважав нерухомо закріпленими на небесній сфері. Сонце, на його погляд, має форму плоского круга і має ту ж природу, що й планети, лише більш розжарене. Воно рухається навколо Землі, не проходячи під нею, а ніч настає через особливо високі гори, що затуляють сонячне світло.

    Анаксімен стверджував, що душа також походить з Повітря. Мислитель визнавав існування богів, але вважав, що вони самі виникли з Повітря, а не створили його.

    Див. також

    Примітки
    1. NNDB — 2002.
    2. Dictionnaire des philosophes antiques I, He's very mandilon // Dictionnaire des philosophes antiques / R. Goulet — Paris: CNRS, 1994. — P. 192.
    3. Любкер Ф. Anaximenes // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 86.
    4. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

    Література

    Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.