Ананьїн Степан Андрійович

Виходець з учительської сім'ї м. Зміїва Харківської губернії. Початкову освіту здобув у Третій Харківськівській гімназії, яку закінчив 1893 року. Закінчив два університети — Харківський (юридичний факультет) у 1897 році і Університет Святого Володимира (історико-філологічний факультет) у 1905 році. У 1905-1908 рр. – професорський степендіат по кафедрі філософії Київського університету святого Володимира. У  1906-1918 рр. вчителював у  Третій і П’ятій Київських гімназіях, приватних навчальних закладах (жіночих гімназіях О. Плетньової, Є. Євсовської, чоловічій гімназії В. Науменка, навчальному закладі І-го   розряду Є. Полотвич);  читав лекції на Вечірніх загальноосвітніх курсах та Київських сільськогосподарських курсах;  викладав філософію і педагогіку на Київських вищих жіночих курсах, Вечірніх вищих жіночих курсах Аделаїни Жекуліної, Фребелівському жіночому педагогічному інституті. У 1912-1920 рр. – доцент, викладач курсів педагогіки на Історико-філологічному факультеті Київського університету святого Володимира[1]. Відомий у вітчизняній психологічній літературі як автор капітальної монографії про інтерес («Інтерес за вченням сучасної психології і педагогіки». К., 1915). Після Жовтневого перевороту активно включився в перебудову вищої школи.У 1921–1924 рр. – очолював факультет професійної освіти Київського інституту народної освіти (КІНО). За ініціатив С. А. Ананьїна було організовано педалогічний семінар (1922 р.) де вивчались основи виховання, педології, педагогіки та психотехніки, а також став  ініціатором відкриття педагогічного факультету в Київській державній консерваторії (1923 р.) У 1923 році – присвоєно звання професора[2]. Опублікував ряд праць з питань естетичного і трудового виховання дітей, зокрема книгу «Трудове виховання, його минуле й сучасне» (К., 1924). Через хворість у 1925 році залишив викладацьку роботу і оселився в Змієві Харківської області, де продовжував розробляти наукові питання. У 1928-1931 рр. – був співробітником Українського науково-дослідного інституту педагогіки (УНДІП)[3]. В зимку 1942 року через хворобу залишився на окупованій території німецькими військами. Тяжко хворим потрапив до рук гітлерівців, що й спонукало С.А. Ананьїна до самогубства. Автор понад 30-ти робіт.

• Ананьин С. А. Софист. Диалог Платона : пер. с гр. с ист.-лит введеним и замечаниями к диалогу. – Киев : Тип. Импер. Ун-та Св. Владимира Акцион. О-ва печ. и изд. дела Н. Т. Корчак-Новицкого, 1907. – 202 с.
• Педагогический календарь-справочник за 1910-1911 уч. г. / под общей ред. C. A. Ананьина и M. Л. Цитрона. – Петербург;Киев: Книгоиздательство «Сотрудник», 1910. – Ч. 1. – 208 с.; Ч. 2. – 512 с.
• Ананьин C. A. История педагогики. – Kиев: Издание слушательниц Высших женских курсов, 1910. – 114 с.
• Ананьин C. A.  Лекции по логике. – Kиев: Издание слушательниц Высших женских курсов, 1913. – 156 с.
• Ананьин С. А. Детские идеалы // Русская школа. – 1911. – № 7/8. – С. 210–219; № 9.  С. 20–33.
• Педагогический словарь-справочник / под. общ. ред. С. А. Ананьина и М. Л. Цитрона. – Киев, 1912. – 318 с.
• Ананьин С. А. Очерки по педагогике средней школы// Журнал Министерства Народного Просвещения: новая серия. Ч. 49. – 1914. – № 1 (отд. 3). – С. 56–93.
• Ананьин С. А. Интерес по учению современной психологии и педагогики. – Киев : Тип. Акционер. О-ва ''Петр Барский в Киеве'', 1915. – 500 с.
• Ананьин С. А. Экскурсионный метод преподавания // Путь просвещения. – 1922. – № 5. – С. 86–96.
• Ананьин С. А. Эстетическое воспитание // Путь просвещения. – 1922. – № 2. – С. 89–105.; № 3. – С. 37–70
• Ананьїн С. А. Сучасна доба і виховання // Соціальне виховання. – 1922. - № 1. – С. 20-26.
• Ананьїн С. А. Інструкторсько-педагогічний факультет Київської державної консерваторії // Путь просвещения. – 1923. – № 7/8. – С. 272–273.
• Ананьїн С. А. Педологічний семінар при Київському ІНО 1922—1923 рр. // Путь просвещения.  – 1923. – № 7/8. – С. 269–271.
• Ананьин С. А. Педология // Путь просвещения. – 1923. – № 4. – С. 39–54.
• Ананьїн С. А. Трудове виховання : його минуле й сучасне. – Київ : Книгоспілка, 1928. – 148 с.
• Ананьїн С. А. Дитяча художня творчість і педагогічні збочення // Радянська освіта. – 1928. – № 10. – С. 48–51.
• Ананьїн С. А. Історія педагогічних течій. Новітні педагогічні течії : [лекції 1-6]. – Харків : Видання Всеукр. заоч. ін.-ту нар. освіти, [1929]. – 152 с.[4]

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Сторінка «АНАНЬЇН СТЕПАН АНДРІЙОВИЧ» інформаційно-бібліографічного ресурсу «Видатні педагоги України та світу» ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського

1. Кузьміна, Світлана (2008). Філософсько-педагогічні студії Степана Ананїна (українська). Могилянські історико-філософські студії: Київ :Вид. дім «Києво-Могилянська академія. с. 223–237.
2. Іващенко Віра. Педагогічна спадщина С. Ананьїна у фонді Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського. Вісник Книжкової палати. 2015. № 8. С. 34-38.Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkp_2015_8_13
3. Біографія | (укр.). Процитовано 21 жовтня 2021.
4. Бібліографія творів | (укр.). Процитовано 20 жовтня 2021.