Анастасій Калиш
Анастасій Калиш (хресне ім'я Олександр; 28 березня 1875, с. Барані Перетоки — 13 вересня 1930, Львів) — український церковний і громадський діяч, священик УГКЦ, василіянин, педагог, протоігумен Галицької провінції Найсвятішого Спасителя Василіянського Чину в 1920—1930 роках.
| о. Анастасій Калиш, ЧСВВ Олександр | |
|---|---|
| Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя Чину святого Василія Великого (1920—1930) | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
28 березня 1875 с. Барані Перетоки, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія |
| Смерть |
13 вересня 1930 (55 років) м. Львів, анексована ЗУНР |
| Служіння в церкві | |
| Конфесія | УГКЦ |
| Рукоположення | 28 серпня 1898 |
| Постриг |
28 липня 1895 (довічні обіти в ЧСВВ) |
 Матеріали до статті на Вікісховищі | |
Життєпис
Народився 28 березня 1875 року в селі Барані Перетоки на Сокальщині (нині Перетоки Сокальського району Львівської області).
4 вересня 1890 року вступив на новіціят до Василіянського Чину в Добромильський монастир, де склав перші обіти (1 травня 1892) і розпочав гуманістичні та риторичні студії. Продовжував подальшу освіту у василіянських студійних монастирях: вивчав філософію у Лаврівському монастирі, богослов'я у Кристинопільському Свято-Юрському монастирі і в Кракові в колегії оо. єзуїтів. 28 липня 1895 року склав вічні монаші обіти, а 28 серпня 1898 року отримав священиче рукоположення.
Був ігуменом монастирів у Кристинополі (1902—1904) та Лаврові (1909—1914). Під час Першої світової війни перебував у Австрії. Від 1917 року — консультор (радник) Провінційної управи ЧСВВ. У 1918 році з о. Онуфрієм Бурдяком виїхав до Кам'янця-Подільського аби відновити діяльність василіян на Поділлі; у Кам'янці-Подільському мав намір збудувати церкву й монастир. Від 1920 року проживав у Львівському монастирі святого Онуфрія. 4 жовтня 1920 року обраний на уряд протоігумена Галицької провінції, отримав фактично повноваження головного настоятеля Василіянського Чину.
У 1921 році відвідав василіянські місії у Канаді й Бразилії. Сформував у Лаврові групу високоосвічених професорів з докторськими ступенями, здобутими в Римі й Інсбруці; відновив монастир у Добромилі; доклав зусиль для розвитку друкарства у Жовкві; сприяв реформуванню василіянських монастирів на Закарпатті, в результаті чого постала окрема василіянська Свято-Миколаївська провінція.
Переклав з німецької мови книжку о. М. Мешлера Т. І. «Пресвята Діва Марія. Її чудесне життя і блаженне Успіння» (Жовква, 1924).
Помер 13 вересня 1930 року у Львові. Похований 15 вересня[1] на 21 полі Личаківського цвинтаря у спільній могилі з василіянином о. Виссаріоном Куликом. На могилі — пім'ятник-обеліск, увінчаний хрестом із написом: «о. Анастазій Александер Калиш, ЧСВВ Протоігумен Ч. С. Василія В. *28.03.1875 — †13.09.1930. Вічная йому память»[2].
Примітки
- Посмертні згадки // Діло. — 1930. — Ч. 205 (16 верес.). — С. 6.
- Криса Л., Фіґоль Р. Личаківський некрополь. Путівник. — Львів, 2006. — С. 224. — ISBN 966-8955-00-5.
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.. Словникова частина. — Т. 3. — Париж, Нью-Йорк, 1959.
- Назарко І. Сильветки перших василіян після Добромилької реформи / Записки ЧСВВ. — Romae : Секція ІІ, 1982. — Т. ХІ (XVII). — Вип. 1—4. — С. 513—518.
- Сидор О. Ф. Калиш Анастасій // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.