Ана Пласідо

Ана Пласідо була дочкою Антоніо Ходе Пласідо Браги і Ани Огусти Вієйри. Коли їй виповнилося 19 років, батько змусив її вийти заміж за торговця Мануела Піньєйро Алвеса 43 років, емігранта з Бразильської імперії, де він зробив свій стан. Вони оселилися в Руа-ду-Альмада, в Порту.

У 1856 році Ана Пласідо, яка не відрізнялася зовнішньою красою, але була привабливою і цікавою особистістю, познайомилася з Камілу Каштелу Бранку. В 1858 році у Ани народився син, Мануел Пласідо. Його батьком був визнаний чоловік письменниці Піньєйро Алвес, але багато авторів вважають, що це був син Камілу. Після того, як Мануель Пласідо дізнався про зради дружини, Ана Пласідо була заарештована 6 червня 1860 року, однак, Камілу ухилявся від правосуддя протягом деякого часу, поки не був заарештований 1 жовтня 1860 року. Обидва містилися у в'язниці Cadeia da Relação в Порту, де вони очікували суду.

16 жовтня 1861 року суд виніс обвинуваченим виправдувальні вироки, після чого Камілу і Ана Пласідо почали жити разом відкрито. У них народилися двоє дітей: Жорже Камілу в 1863 році і Нуну Пласідо в 1864 році.

Співпрацювала з низкою видань, зокрема «Журналом сучасної Португалії та Бразилії»[2] (1859-1865) і «Літературною газетою Порту»[3] (1868), періодично друкувалася в O Nacional, O Futuro (Ріо-да-Жанейро), A Esperança – Semanário de Recreio Literário та інших; перекладала тексти, допомагала Камілу в деяких роботах, а також присвятила себе поезії. Протягом її літературної кар'єри кілька разів підписувалась псевдонімом, найбільш відомі з яких Гастон Відаль де Негрейруш і Лопо де Соуза.