Ангулас
Ангу́лас (ісп. Angulas) - мальки річкового вугра (на мал.), а також делікатес з них, популярний в Іспанії, особливо в провінціях Біскайя і Гіпускоа. Печеню з мальків за традиційним рецептом (ісп. Angulas a la bilbaína) - прийнято вживати в певні свята. Висока ціна мальків (до 1000 євро за кг) дозволяє, тому хто споживає страву, продемонструвати свій майновий і соціальний статус (
).
Промисел
Вугрі метають ікру в Саргасовому морі на відстані близько 500 км від європейського узбережжя. Мальки переносяться до берегів Іспанії течією Гольфстрим; цей шлях займає до двох років. Сезон промислу починається в листопаді; найкращий час для лову - холодної ночі в дощову погоду під час сильної припливної течії і неспокійного моря [1]. Мальків виловлюють за допомогою сачків з дрібної сітки, залучаючи їх увагу світлом ліхтарів. Виловлену рибу вбивають тютюном, ошпарюють окропом, після чого вона стає тьмяного молочного кольору [2].
Економіка
У минулому мальків вугра не вважалися цінним продуктом і були традиційною їжею робітників у північній Іспанії, оскільки улови в сезон були великі. В міру зниження улову, ангулас стали одним з найдорожчих іспанських делікатесів: кілограм сирих мальків коштує 1000 євро (на мал.). У 1991 році компанія Angulas Aguinaga почала випуск штучних «мальків» з відходів переробки риби. Продукт отримав назву гулас (ісп. gulas). За зовнішнім виглядом імітація нічим не відрізняється від оригіналу ( на мал. нижче ), але на смак більше віддає рибою. Згодом гулас набув великої популярності і продається в Іспанії усюди [1].
Приготування
За традиційним рецептом (ісп. a la bilbaína) ангулас готують в глиняній пательні, додаючи до попередньо обсмаженого в оливковій олії часнику і перцю чилі (на мал.) [3].
Соціальна роль
В Країні басків прийнято їсти мальків вугра на Різдво, Новий рік та День Святого Себастьяна. Спостерігачі відзначають, що ні смакові якості, ні поживна цінність мальків вугра не виділяють їх з інших видів морепродуктів. Висока ж ціна пояснюється психологічними причинами: прагненням продемонструвати свій соціальний статус і підтвердити приналежність до місцевої культурної традиції [1].