Анджела Картер

Вивчала англійську літературу в Брістольському університеті. Як і її батько, займалася журналістикою. У 1960 році вийшла заміж за Пола Картера і взяла прізвище чоловіка. У 1972 році вони розлучилися. У 1969 році отримала премію Сомерсета Моема і використовувала її для того, щоб переїхати в Токіо, де жила до 1971 року. Подорожувала по США, Азії і Європі. Побіжно говорила французькою і німецькою. В кінці 1970-х і в 1980-х роках читала лекції в різних університетах, зокрема, в англійському Шеффілдському університеті, Браунівському університеті в Провіденсі та австралійському університеті Аделаїди. У 1977 році Картер вийшла заміж за Марка Пірса, у них народився син.

Їй належать романи з елементами фантастики (передовсім готичної та постапокаліптичної): «Чарівна крамниця іграшок» (1967, екранізований 1987), «Окремі враження» (1968, премія Сомерсета Моема), «Герої та лиходії» (1969), «Любов» (1971), «Пекельні машини бажань доктора Хофмана» (1972), «Кривава кімната» (1979), «Ночі в цирку» (1984), «Чорна Венера» (1985), «Розумні діти» (1991).

Писала радіоп'єси (в тому числі про Річарда Дадді, Рональда Фербенке) і кіносценарії (по одному з них поставлений фільм Ніла Джордана «У компанії вовків», 1984), книги для дітей, публікувала переклади і обробки чарівних казок, есе, розвиваючі ідеї фемінізму («Жінка по маркізу де Саду і ідеологія порнографії», 1978; «Нічого святого», 1982).

У 51 рік померла від раку легенів у своєму будинку в Лондоні.