Андреас фон Аулок

Андреас Марія Карл фон Аулок (нім. Andreas Maria Karl von Aulock; 23 березня 1893, Кохельсдорф23 червня 1968, Вісбаден) — німецький офіцер, оберст вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Андреас фон Аулок
нім. Andreas Maria Karl von Aulock
Народився 23 березня 1893(1893-03-23)[1]
Кохловіце, Ґміна Бичина, Ключборський повіт, Опольське воєводство, Польща
Помер 23 червня 1968(1968-06-23)[1] (75 років)
Вісбаден, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька[2]
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання оберст
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест (Ройсс)
Лицарський хрест 2-го класу ордена Білого Сокола
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Кубанський щит

Біографія

Син лейтенанта Прусської армії Франца фон Аулока і його дружини Антонії, уродженої Шенгейдер. Молодший брат генерал-майора Губертуса фон Аулока.

Учасник Першої світової війни. 9 квітня 1920 року демобілізований. Пройшов підготовку офіцера резерву. З 1 грудня 1938 року — командир 10-ї роти 87-го піхотного полку. З 26 серпня 1939 року — командир 2-го батальйону 212-го піхотного полку 79-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії. З 1 листопада 1940 року — командир 226-го піхотного полку своєї дивізії. Учасник Німецько-радянської війни. В лютому 1943 року полк був повністю знищений під час Сталінградської битви, проте сам Аулок був поранений і евакуйований з котла. 24 лютого 1943 року відправлений в резерв ОКГ, а 10 березня очолив бойову групу своєї дивізії, куди увійшли рештки розбитої частини.В березні дивізія була знову сформована в районі Сталіно і Аулок очолив свй полк. Учасник боїв на Кубані. 10 листопада відряджений на курси командирів дивізій, а потім відправлений в штаб командувача військами в Нідерландах. З 15 лютого 1944 року командант фортеці Сен-Мало. Після висадки союзників у Нормандії організував оборону Сен-Мало, маючи гарнізон з близько 12000 осіб. За проявлену хоробрість отримав від американських солдатів прізвисько «Безумець із Сен-Мало» (The Madman of St. Malo). 18 серпня 1944 року разом з 400 вцілілих бійців капітулював.

Звання

Нагороди

Література

  • Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1997.
  • THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio-Verlag, Osnabrück, 1987.
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
  • Die Wehrmachtberichte 1939–1945 Band 3, Seite 207

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.