Андреюк Катерина Іванівна

Народилась 27 листопада 1927 року в селі Маяки Одеської області[1].

У 1946—1947 роках навчалася в Одеському сільськогосподарському інституті[2].

У 1951 році закінчила Одеський державний університет ім. І. І. Мечнікова, згодом вступила до аспірантури при Інституті мікробіології НАН УРСР[1].

З 1951 року працювала в Інституті мікробіології та вірусології ім.. Д. К. Заболотного НАН України, пройшла кар'єрною драбиною від аспіранта до завідувача відділу загальної і ґрунтової мікробіології.

У 1955 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Микробиологические исследования некоторых торфокомпостов»[2].

У 1968 році захистила докторську дисертацію на тему: «Эколого-физиологические исследования почвенных стрептомицетов»[2].

З 1981 року — член — кореспондент НАН УРСР, також здобула вчене звання «професор».

З 2001 року працювала радником при дирекції інституту та вірусології ім.. Д. К. Заболотного НАН України[3].

Померла 1 березня 2013 року[3].

Автор понад 270 наукових праць, зокрема 14 монографій, авторських свідоцтв і патентів тощо[2]. Підготувала близько 20 докторів і кандидатів наук.

Одна із засновників нового напряму в ґрунтовій мікробіології: екофізіологія ґрунтових мікроорганізмів та біокорозія металів[1]. Науковий доробок включаэ розробки у гоалузы екології, систематики і фізіології ґрунтових стрептоміцетів та інших ґрунтових мікроорганізмів. За її наставництва досліджено структуру і функції мікробних ценозів ґрунту при інтенсивних та альтернативних системах землеробства. Також працювала над концепцією впливу різних технологій будівництвава великомасштабних підземних споруд на формування агресивних мікробних сукупностей. Від 70-х років очолює дослідження з біокорозії; виконані роботи з екології, фізіології та корозійної активності сіркобактерій.

• орден княгині Ольги III ступеня (27 листопада 2008) — за визначні особисті заслуги у розвитку вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу Української держави та з нагоди 90-річчя Національної академії наук України[4];
• пам'ятна медаль «90 років Національної академії наук України» (2008);
• орден «Знак пошани»;
• Грамота Верховної Ради УРСР — за значний вклад в розвиток біологічної науки та підготовку наукових кадрів;
• Заслужений діяч науки УРСР (1987)[5];
• премія Ради Міністрів СРСР (1983);
• Премія НАН України імені Д. К. Заболотного (1974; робота: Монографічна праця «Ґрунтові актиноміцети та вищі рослини»)[5].

• І. Г. Скрипаль. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. ?. — ISBN 966-02-2075-8.