Одеський державний аграрний університет

Одеський державний аграрний університет — найстаріший на півдні України державний сільськогосподарський вищий навчальний заклад, провідний навчально-методичний та науковий центр з підготовки висококваліфікованих кадрів для різних галузей сільськогосподарського виробництва Північно-Західного Причорномор'я. Підпорядкований Міністерству аграрної політики та продовольства України. В університеті навчається близько 6000 студентів, з них на денній формі навчання — 2800.

Навчальний процес здійснюють 36 кафедр, на яких працюють 390 науково-педагогічних співробітників, серед яких 40 — доктори наук, професори і 165 — кандидати наук, доценти. Серед викладачів «Заслужені діячі науки і техніки України», «Заслужені працівники народної освіти України», «Заслужені винахідники України». В університеті працює 40 професорів, з них 32 доктори наук, та 165 кандидатів наук. За роки існування в університеті підготовлено понад 40 тисяч спеціалістів для нашої країни, країн СНД і далекого зарубіжжя. Крім того, тут пройшли перепідготовку та підвищили кваліфікацію 30 тисяч фахівців сільського господарства, викладачів технікумів і вузів.

Згідно з ліценцією Міносвіти України, на 3 факультетах університету здійснюється підготовка фахівців за 5 напрямами і 11 спеціальностями:

• аграрні науки та продовольство
  • агрономія
  • захист і карантин рослин
  • садівництво та виноградарство
  • технологія виробництва та переробки продукції тваринництва
  • агроінженерія
• ветеринарна медицина
  • ветеринарна медицина
  • ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза
• управління та адміністрування
  • менеджмент
  • облік і оподаткування
• соціальні та поведінкові науки
  • економіка
• архітектура та будівництво
  • геодезія та землеустрій

В університеті діє відділ доуніверситетської підготовки та підвищення кваліфікації фахівців. Університет здійснює підготовку науково-педагогічних кадрів через аспірантуру.

Зі всіх спеціальностей, крім ветеринарної медицини, фахівців готують як за денною, так і за заочною формами навчання; зі всіх спеціальностей здійснюється підвищення кваліфікації за базовими напрямками, а зі спеціальності облік і аудит — перепідготовка у напрямку нової професії.

Університет здійснює ступеневу підготовку фахівців і випускає бакалаврів, магістрів та докторів філософії.

Дипломне свідоцтво зразка 1934 р., видане Турбаївському К. І. (1901—1975), керівнику робіт по посиленню оборони узбережжя і влаштуванню артилерійських позицій на Малій землі.

О. Г. Набоких

Об'яви про відкриття в Одесі з 15 січня 1918 року Вищого Сільсько-Господарського Інституту появились у листопаді 1917 року. 28 січня 1918 року в присутності студентів, що поступили в ОСГІ, представників Новоросійського університету і різних урядових і громадських установ відбулося урочисте його відкриття. 29 січня 1918 року були прочитані перші лекції. Ініціював, брав активну участь в організації і підготовці відкриття Одеського сільськогосподарського інституту О. Г. Набоких, професор агрономії Новоросійського університету; він особисто розробив «Проект навчальних планів Одеського Вищого Сільсько-Господарського Інституту» і «Правила прийому в студенти ОСГІ»[1].

Пам'ятник студентам та викладачам ОДАУ, загиблим під час Німецько-радянської війни

Першим факультетом інституту був агрономічний. Його історія бере свій початок з часу заснування інституту — з 1918 року. І вже в 1921 році був перший прискорений випуск фахівців.

З 1923 року інститут розмістився в будівлі по вул. Канатна в колишньому приміщенні духовної семінарії, нині навчальний корпус № 1. У 1929 році заснований факультет Плодоовочівництва та виноградарства.

У 30-ті роки в ОСГІ влилися Масловський сільськогосподарський технікум, Одеський інститут організації території та Новополтавскій Єврейський сільськогосподарський інститут. Спочатку заняття проводилися в приміщеннях Новоросійського (Одеського) університету і вищих жіночих курсів і тільки в другу зміну. У 1934 році було сформовано зоотехнічний факультет інституту з підготовки спеціалістів-зоотехніків.

В роки Другої світової війни, німецько-румунськими окупантами в будівлі інституту був розміщений військовий госпіталь, а сам інститут перебазувався в навчальний корпус борошномельного інституту (нині академія харчових технологій ім. М. В. Ломоносова) і функціонував як агрономічний факультет Одеського університету. Після звільнення Одеси сільськогосподарський інститут відновив роботу у складі п'яти факультетів: агрономічного, плодоовочівництва та виноградарства, зооінжинерного, землевпорядного та ветеринарної медицини.

В 1960 році заснований Економічний факультет, нині найбільший за кількістю студентів в університеті.

У 1986 році відкритий Факультет механізації сільського господарства.

У 2001 році отримав IV рівень державної акредитації і був реорганізований в Одеський державний аграрний університет — підпорядкований Міністерству аграрної політики України. У 2010 році Агрономічний факультет та Факультет плодоовочівництва та виноградарства об'єднанні в Агробіотехнологічний факультет.

Аграрний вісник Причорномор'я — фахове видання Одеського державного аграрного університету. Проблематика: проблеми ефективності функціонування АПК, удосконалення аграрних відносин, формування аграрного ринку, фінансово-кредитних відносин в АПК, бухгалтерського обліку, впровадження інформаційних технологій в управління виробництвом. Виходить 5 разів на рік з 1999 року. Видання складається з двох збірників наукових праць: сільськогосподарські та біологічні науки і економічні науки

Успішно працює студентське самоврядування. В університетській газеті «Студентські обрії» друкуються матеріали, що в них знаходить відображення життя всіх факультетів навчального закладу.

Університет має добре обладнані навчальні корпуси та гуртожитки, навчально-дослідне господарство, найкрупнішу на півдні України сільськогосподарську бібліотеку, культурний центр, базу відпочинку на березі Чорного моря, їдальні, буфети, студентську поліклініку.

Впродовж багатьох років науковці університету підтримують творчі зв'язки з вченими-аграрниками різних країн, зокрема Англії, Франції, Німеччини, Болгарії, Польщі, Росії, Іспанії, США. На умовах співпраці кафедрою рослинництва виконується науково-дослідна програма разом з німецькою компанією НПЦ «Лембке». Програма спрямована на вивчення продуктивності нових сортів та гібридів озимого ріпаку та виробничої перевірки окремих агрозаходів при вирощувані цієї культури.

Діє двохстороння угода між університетом і Люблінською аграрною академією про обмін результатами науково-дослідних робіт, досвідом в галузі застосування методик навчання та науковими кадрами. Науковці факультету землевпорядкування налагодили міжнародні зв'язки з Королівською технічною вищою школою (Швеція).

Вчені університету беруть участь у спільних наукових дослідженнях по міжнародним програмам: « Створення і удосконалення перспективних порід ВРХ Європи», «Американські адекватні рослини, що зустрічаються на Україні», «Контроль за витратами від кореневих гнилей злаків» та інші. Тема «Американські адекватні рослини, що зустрічаються в Україні», яка виконувалась спільно з інститутом ботаніки ім. М. Г. Холодного, одержала грант Міжнародного наукового фонду (фонд Дж. Сороса). Тема «Контроль за витратами від кореневих гнилей злаків» виграла грант в університеті Вірджинія ТСХ СІЛА і фінансується цим університетом.

Щороку для проходження практик за кордон виїжджає понад сто студентів. Виїзд студентів здійснюється за двохсторонніми угодами. У Німеччині і Франції студенти проходять практику при університетах і фермерських господарствах. В Англії студенти працюють виключно у фермерських господарствах.

• Кіщак Іван Теодорович
• Комяхов Василь Григорович
• Рудницький Петро Васильович
• Созінов Олексій Олексійович
• Катющева Катерина Євгенівна

• Агапова Євгенія Михайлівна — зоотехнік, фахівець у галузі селекції свиней.
• Аксентьєв Борис Миколайович  — ботанік, фізіолог рослин.
• Волянський Богдан Єлисейович  — зоолог, фауніст.
• Жеденов Володимир Миколайович — радянський морфолог, доктор біологічних наук (1944), професор (1944).
• Знойко Дмитро Васильович — вчений-ентомолог.
• Приблуда Зіновій Ісакович — фізик.
• Хоменко Іван Петрович — палеонтолог.
• Набоких Олександр Гнатович — ґрунтознавець, агроном і фахівець в області фізіології рослин.

• 1918—1919 — Точидловський Гнат Якович
• 1919—1920 — Сапєгін Андрій Опанасович
• 1920—1925 — Боровиков Георгій Андрійович
• 1925—1930 — Березіков Василь Семенович
• 1930—1933 — Бабак Михайло Костянтинович
• 1933—1937 — Шалімов Йосип Дмитрович
• 1937—1940 — Лозицький Афанасій Лаврентійович
• 1940—1941 — Рубльов Трохим Іванович
• 1944—1946 — Лазаренко Олександр Платонович
• 1946—1958 — Вербін Яким Якимович
• 1959—1968 — Мельник Сергій Олексійович
• 1968—1976 — Самойленко Іван Степанович
  
• 1976—1978 — Ушачов Іван Григорович
• 1978—1996 — Цуканов Юрій Семенович
• 1996—2018 — Корлюк Сергій Сергійович
• З 2019 — Брошков Михайло Михайлович