Андрущенко Ніна Іллівна

У сім'ї була найстаршою серед п'яти дітей. Після закінчення семи класів працювала у своєму господарстві, співала в церковному хорі, була учасницею художньої самодіяльності, пройшла курси кулінарії, крою і шиття.

У квітні 1939 року відкрили курси Польського Червоного Хреста, де й почала здобувати медичні знання. Того ж року почала навчатися у Кременецькій фельдшерсько-акушерській школі. Кілька місяців працювала в піонерському таборі в с. Биківці.

Восени 1941 року вступила в місцевий осередок ОУН і була зв'язковою в селах Садки, Шкроботівка, Мізюринці та Загайці. В 1942 році разом з іншими дівчатами вела двотижневий вишкіл першої допомоги раненим у с. Татаринці.

Від початку березня до кінця квітня 1943 року кочували по селах Сошище, Забара, Антонівці, хуторах Залісеччина, Підсоснівки, Підтрійця, опісля переведена в табір «Південь», де командиром був «Крук», заступником «Кропива». Невдовзі за наказом відбула з «Наталкою» на Київщину в «Бабин Яр». Під Славутою мали стоянку в лісі, де під вечір зазнали нападу німців. Після бою змушені були вернутися в табір.

У двадцятих числах серпня 1943 з табору евакуювали поранених у ліс у бік Дубно, де не раз потрапляли під обстріли німців. Наприкінці листопада повернулася в табір в Антонівці, де продовжувала лікувати хворих повстанців, заразилася тифом. Перебувала деякий час в одному із сіл в хаті.

Після війни під час виконання завдання в селі Стіжок 1946 заарештована органами НКДБ. Відвезли в Шумськ, де її видала дівчина-зрадниця. Посадили «Синичку» в одиночку камеру, почалися слідства і знущання. Після катувань, щоб не видати товаришів, вчинила спробу покінчити зі життям, для чого використала дві шпильки. На диво всім — вижила, а голка залишилася в серці, що описано у книжці «Труды врачей города Норильска» (1966). Засуджена на 10 р. ув'язнення і 5 років позбавлення в правах.

Покарання відбувала у м. Норильську (нині РФ). Працювала на будові залізниці. Там зустріла колишнього військовополоненого — Івана Андрущенка з Житомирщини, який теж відбував 10-річний термін ув'язнення. Коли вони відбули свій термін покарання, вирішили побратися. А вже через рік, попри всі застереження лікарів, Ніна народила донечку Надію, а через п'ять років і сина В'ячеслава.

1968 повернулася в родинне село. Стан здоров'я не дозволяв їй працювати. У 1984 році помер чоловік. Ніна Андрущенко загинула від нещасливого випадку 31 січня 2006 року[1].

• Л. Заморська, Б. Мельничук. Андрущенко Ніна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — 788 с. — ISBN 978-966-528-318-8. — С. 16.
• Із двома голками в серці Ніна Андрущенко дожила до глибокої старості // 20 хвилин (Тернопіль), 2 квітня 2009 (Перевірено 1.07.2015)