Анкілоз

Анкілоз здебільшого розвивається після гострих і хронічних запалень суглобів (гнійне запалення, гонорейне ураження суглоба, туберкульоз та ін.), а також після травматичних ушкоджень (внутрішньосуглобові переломи кісток, крововиливи у суглоб).

Розрізняють два види анкілозу:

1. фіброзний анкілоз, якщо спаювання суглобових поверхонь виникло унаслідок розвитку між ними щільної фіброзної тканини;
2. кістковий анкілоз, якщо суглобові хрящі частково або повністю зруйнувалися, а між суглобовими поверхнями розвинулася кісткова тканина.

При кістковому анкілозі рух у суглобі повністю відсутній, а при фіброзному іноді зберігається мінімальний, ледь помітний. Функціональні розлади різноманітні та залежать від положення кінцівки, у якій відбулася фіксація. Так, якщо при анкілозі ліктьового суглобу рука зафіксувалася у витягнутому положенні, то вона майже непридатна до праці. Якщо ж рука знаходиться у зігнутому під прямим кутом положенні, то такою рукою можливо виконувати різні рухи та працювати.

Лікування анкілозу переважно хірургічне (пластика чи видалення суглоба).

Якщо кінцівка фіксована у положенні, яке невигідне для функціювання, проводять різного роду артропластичні операції, а за показаннями - пересадку штучних суглобів. При фіксації кінцівки у фізіологічно вигідному положенні показання до операції відносні.

Профілактика

Щоб запобігти анкілозу, потрібно усунути вогнище інфекції, а також дотримувати відповідного режиму рухів.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.