Анрі Деландр

Родився в Парижі. У 1874 закінчив Політехнічну школу в Парижі (X1872). Працював у фізичних лабораторіях Політехнічної школи та Паризького університету, в 1889—1897 — в Паризькій обсерваторії, у 1897—1929 — в Медонскій (з 1908 — директор).

Основні наукові роботи присвячені фізиці Сонця і лабораторній спектроскопії молекул. У 1886—1891, вивчаючи спектри молекул азоту, ціану, води, прийшов до висновку про наявність гармонійних коливань в молекулах і відкрив два емпіричних закони, що описують зв'язки між хвильовими числами окремих ліній всередині однієї смуги і між хвильовими числами різних смуг однієї системи. Ці закони мають ім'я Деландра; пізніше вони були пояснені в рамках квантовомеханічної теорії будови молекул.

В останні роки життя Деландр шукав загальну теоретичну інтерпретацію молекулярних спектрів, яка б не ґрунтувалася на квантовій механіці. Виконав різнобічні дослідження Сонця. Незалежно від Дж. Е.Гейла винайшов в 1891 спектрогеліограф — прилад, що дозволяє одержувати зображення диску Сонця в монохроматичних променях. Відкрив (також незалежно від Гейла) центральні звернення в лініях H і K йона кальцію в сонячному спектрі. У дискусіях з багатьох питань сонячної фізики, що проходили на початку XX ст., Деландр стояв на правильних позиціях, вважаючи, що сонячна активність має електромагнітну природу. Неодноразово висловлював припущення про існування радіовипромінювання Сонця, хоча перші грубі експерименти Ш. Нордмана в 1902 не виявили його (воно вперше спостерігалося лише в 1942).

Іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1914), член багатьох академій наук і наукових товариств.

• Астронет