Антена Харченка

Анте́на Ха́рченка, або біквадра́т Ха́рченка (радіоаматорській жаргон) — конструкційний варіант проектування антен, в основу яких входить два ромби, запропонований у 1961 році інженером К. Харченком (1931-2020)[1][2], який вперше описав цей тип антени на сторінках журналу «Радіо»[3]

Антена користується великою популярністю у радіоаматорів завдяки простій конструкції, гарній повторюваності і широкополосності.

У межах діапазону частот, на який розрахована антена, вона має постійні параметри і практично не вимагає налаштування.

Антена являє собою синфазну антенну решітку з двох ромбовидних елементів, розташованих один над одним, і які мають одну загальну пару точок живлення.

Конструкція

Антена складається з двох квадратів з'єднаних в одній з їх вершин роз'єднаними сторонами. Живлення антени з пунктів з'єднання квадратів. У точці з'єднання квадратів один з одним вхідний опір антени близько до 50 Ом, і добре узгоджується як з 50, так і з 75-Омним коаксіальним кабелем. Сторони квадратів рівні λ/4. Ця антена має більшу широкополосность, ніж складові її елементи — квадрати. Існує безліч варіантів антени Харченко, в яких замість квадратів, для складання її полотна, використовують трикутники, кола або інші геометричні фігури — плоскі або об'ємні. Зазвичай антена Харченко використовується для роботи у ТВ-діапазонах і в УКХ-діапазонах — службових і аматорських.

Проект Харченка та модифікації
Антена Харченка малих розмірів

Конструкція антени проекту біквадрат запропонована у 1961 році інженером К. Харченком. Конструкція антени являє собою подвійний квадрат з товстого мідного дроту. Квадрати з'єднуються між собою незамкнутими кутами. У місці їх з'єднання до них під'єднується телевізійний кабель. Для поліпшення спрямованості позаду встановлюється рефлектор.

Периметр кожного квадрата дорівнює довжині хвилі, на яку налаштований прийом. Діаметр дроту для 1-5 телевізійних каналів має бути близько 12 см. Через це для радіозв'язку і телебачення метрового діапазону (1-12 канали) вона виходить дуже громіздкою. Для полегшення конструкції використовувалася прокладка трьома дротами меншого перетину, але все одно вона мала велику вагу і габарити.

Антена, спроектована Харченком, отримала перші модифікації із появою ефірного мовлення в дециметровому діапазоні. Інженерами та експериментаторами-аматорами представлено цілий ряд вдосконалених варіантів антени для роботи у поширеному діапазоні частот. Конструкції мали форми ромба, кола, трикутника та інших геометричних фігур і широко використовувалися для прийому телевізійного та радіосигналу.

У 2001 році американський професор Тревор Маршалл запропонував використовувати біквадратну конструкцію для поширення та посилення сигналів у мережах Bluetooth та WiFi.

Нині на основі зигзага Харченка проектуються антени для прийому сигналів різних частот, де незмінною залишається її конструкційна форма, однак індивідуальним є розмір конструкції. Сучасним вдосконаленим варіантом є подвійний біквадрат, який складається з чотирьох ромбів, під'єднання до яких здійснюється у незамкнутих кутах на межі другого та третього квадратів.

Із поширенням ефірного цифрового мовлення стандарту DVB-T2, антени на основі біквадрата набувають популярності та мають безліч варіацій як в антенах з рефлекторами, так і безрефлекторних конструкціях.

Див. також

Примітки
  1. Он умер, но придуманные им радиоантенны будут служить людям вечно!
  2. Антенна Харченко для цифрового телевидения
  3. Вперше зиґзаґоподібна антена описана К. П. Харченком в журналі «Радіо», 1961 г., № 3, а її різновиди багаторазово публікувалися в наступні роки в журналі «Радиолюбитель» за 1991—1999 рр.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.