Антизростання

Антизростання (фр. décroissance; англ. degrowth) — соціально-економічна концепція, яка стверджує необхідність скорочення розмірів економіки для забезпечення суспільного добробуту у довгостроковій перспективі. На відміну від спаду в орієнтованій на зростання економіці, антизростання має на увазі цілеспрямовану економічну і соціальну трансформацію[1][2] з метою максимізації рівня щастя і благополуччя за рахунок того, що час, що звільняється при скороченні особистого споживання і ефективної організації суспільної праці, присвячується мистецтвам, музиці, сім'ї, культурі та спільноти.

Поняття антизростання було сформульовано в 1970-х роках після публікації доповіді Римського клубу «Межі зростання» і виходу в світ роботи Ніколаса Джорджеску-Регена «Закон ентропії і економічний процес». Як альтернативний варіант перекладу терміна на українську мову пропонується де-зростання[3].

Історія

Поняття антизростання (фр. Décroissance) було вперше сформульовано французьким філософом Андре Горцем в 1972 році; іншими ж французькими авторами воно стало використовуватися після публікації доповіді Римського клубу «Межі зростання» в тому ж 1972 році[4]. Сам Горц був натхненний роботою Ніколаса Джорджеску-Регена, який опублікував в 1971 році свою головну працю «Закон ентропії і економічний процес»[4].

Фізичні основи

Терміни вичерпання емісійного бюджету СО2 при збереженні нинішнього рівня емісії.[5]

Ключовим моментом для прихильників ідеї антизростання є визнання існування екологічних меж, які обмежують масштаби господарської діяльності. У зв'язку з цим використовуються поняття «екологічної ємності» або «екологічного сліду».

Наприклад, згідно з оцінкою організації Global Footprint Network, нинішній обсяг світової економіки перевищує несучу здатність біосфери приблизно в 1,5 рази (2009)[6], що має на увазі необхідність скорочення масштабів виробництва і споживання на глобальному рівні.

Оцінка залишаються світових запасів сировини і термінів існування важливих екосистем при продовженні існуючих тенденцій в їх використанні. Джерело: BBC[7].

Продовження неконтрольованого економічного зростання вступає в протиріччя з вирішенням глобальних проблем, таких як ризик катастрофічного глобального потепління величиною понад 2 °С[8], збільшення розриву між багатими і бідними країнами, виснаження природних ресурсів, деградація екосистем і зникнення видів.

У зв'язку з цим товариства «сталого антизростання»[9] використовуватимуть менше невідновлюваних природних ресурсів і перейдуть на відновлювані джерела енергії.

Соціальні основи

антизростання критикує фіксацію сучасного світу — в першу чергу, так званої «глобальної півночі» — на споживанні. Споживацтво, як правило, стає можливим за рахунок нерівності, веде до екологічної деградації, а також не забезпечує осмислене і щасливе життя. Час, що звільняється при скороченні особистого споживання і ефективної організації праці, можна присвятити мистецтвам, музиці, сім'ї, культурі та суспільству.

Стратегії антизростання

До найбільш загальноприйнятих з обговорюваних серед прихильників антизростання можна віднести наступні заходи:

  1. Просування локальних грошових систем і зміна принципу відсоткового кредитування.
  2. Перехід до некомерційних організацій і малих підприємств.
  3. Зміна індивідуальних пріоритетів і переваг і утвердження менш споживацького стилю життя, в першу чергу в таких сферах як харчування, житло і транспорт. Відмова від надмірного споживання продуктів з високим становищем в харчовому ланцюгу (м'ясо), перевагу громадському транспорту, менший розмір житла.
  4. Обмеження зростання виробництва за рахунок введення екологічних нормативів, зокрема системою квот і аукціонної торгівлі (Cap and Trade) для дефіцитних ресурсів, а також засобами податкової політики.
  5. Усунення комерційної реклами з громадянських просторів[10].
  6. Обмеження робочого часу, більш гнучке його використання. Важливим моментом визнається нове застосування зростання продуктивності праці, а саме, використання його для отримання більшого вільного часу, а не для зростання товарно-грошового потоку, як це відбувається зараз.
  7. Заохочення «неформальної» локальної економіки на принципах самозабезпечення і взаємодопомоги.

Багато прихильників ідеї антизростання визнають, що відмова від економічного зростання призведе до небезпеки соціального конфлікту між багатими і бідними, в зв'язку з чим необхідно обмежити діапазон доходів і зробити розподіл суспільних благ більш рівномірним. Деякі у зв'язку з цим виступають за введення фіксованого базового доходу для всіх громадян за рахунок держави.

Ряд прихильників ідеї антизростання виступають з антикапіталістичних позицій і закликають до суттєвого обмеження або повної відмови від інститутів ринкової економіки.

Суспільно-політична активність в підтримку антизростання

Рух антизростання включає групи, які підтримують ідеї екологічної економіки, антиспоживацтва і антикапіталізму. У Франції створено Інститут економічних і соціальних досліджень антизростання[11]. Влітку 2012 року було проведено 3000-кілометровий велопробіг «Екотопія» з девізом «До антизростання!», в ході якого в містах між Барселоною і Венецією відбулося 43 публічних акції на підтримку ідеї антизростання. Рух провів міжнародні конференції в Парижі (2008)[11], Барселоні (2010)[12], Монреалі (2011)[13], Венеції (2012)[14] і Лейпцизі (2014)[15]. В Європі діє академічна асоціація «Дослідження антизростання» (Research & Degrowth)[16], її метою є «об'єднати вчених, представників громадянського суспільства, активістів і практиків», в неї входять представники близько 40 країн. Велика частина її заходів організовується в Іспанії (Барселона) і Франції.

В Італії існує організація «Рух за успішне антизростання». Концепцію антизростання також підтримує партія «П'ять зірок», що отримала на останніх виборах близько 25 % голосів виборців[17].

Ідеї антизростання знаходять своє відображення і в позиціях релігійних лідерів. Папа Римський Франциск в енцикліці «Laudato si'» заявив, що багатим країнам пора подумати про стримування економічного зростання та навіть про «кроки в зворотному напрямку, поки не пізно». При цьому він засуджує перебільшену увагу до зростання населення, вказуючи на велику важливість «екстремального» рівня споживання привілейованої меншості.[18]

Див. також

Примітки

  1. Demaria F., F. Schneider, F. Sekulova and J. Martinez-Alier (2013) ‘What is degrowth? From an activist slogan to a social movement Архівовано 2016-05-27 у Wayback Machine.’, Environmental Values, 22(2): 191—215.
  2. Demaria, F. (2015) 'Their recession is not our degrowth!', The New Internationalist, 14 May.
  3. Пятая Международная Конференция по теме Дероста за экологическую устойчивость и социальную справедливость. Процитовано 21 квітня 2016.
  4. Kallis, G., F. Demaria and G. D'Alisa (2015) 'Introduction: Degrowth[недоступне посилання з лютого 2019]', in G. D'Alisa, F. Demaria and G. Kallis (eds.) Degrowth: A vocabulary for a new era. London: Routledge.
  5. На основе данных МГЭИК (см. p. 64 Table 2.2 IPCC's 5th AR Synthesis Report). Эмиссия за 2010—2014 годы взята согласно оценке Global Carbon Project, данные о текущей эмиссии из Friedlingstein et al 2014.
  6. Global Footprint Network (сайт)
  7. BBC: Future — Global resources stock check
  8. Згідно з деякими дослідженнями, в даний час єдиною можливістю забезпечити «розумну ймовірність» обмеження потепління величиною 2 ° C (що характеризує небезпечну зміну клімату) є припинення збільшення розмірів економік розвинених країн і їх перехід до стратегії Антиросту
  9. Martínez-Alier, J., U. Pascual, F. Vivien and E. Zaccai (2010) 'Sustainable de-growth: Mapping the context, criticisms and future prospects of an emergent paradigm Архівовано 10 серпня 2017 у Wayback Machine.', Ecological Economics, 69 (9): 1741—1747.
  10. 2nd Conference on Economic Degrowth for Ecological Sustainability and Social Ethic. 2010. Degrowth Declaration Barcelona 2010 and Working Groups Results. Retrieved from: http://barcelona.degrowth.org/ Архівовано 10 квітня 2014 у Wayback Machine.
  11. Institut d'études économiques et sociales pour la décroissance soutenable. http://decroissance.org/
  12. 2nd Conference on Economic Degrowth for Ecological Sustainability and Social Ethic. 2010. Degrowth Declaration Barcelona 2010 Retrieved from: http://barcelona.degrowth.org/ Архівовано 10 квітня 2014 у Wayback Machine.
  13. International Conference on Degrowth in the Americas. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 29 листопада 2017.
  14. International Degrowth Conference Venezia 2012. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 5 грудня 2012.
  15. Programme data base | Degrowth 2014. Архів оригіналу за 11 травня 2015. Процитовано 29 листопада 2017.
  16. http://www.degrowth.eu/‎%5Bнедоступне+посилання+з+лютого+2019%5D
  17. http://www.corriere.it/politica/13_marzo_14/crimi-premier-estraneo-ai-partiti_5f11d300-8c7d-11e2-ab2c-711cc67f5f67.shtml
  18. ENCYCLICAL LETTER LAUDATO SI’ OF THE HOLY FATHER FRANCIS ON CARE FOR OUR COMMON HOME pdf document
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.