Антипенко Іван Якович
Іван Якович Антипенко (псевд.: Анатоль Гак, Антоша Ко, Мартин Задека; 20 червня 1893 — 4 грудня 1980, Філадельфія, США) — український драматург, прозаїк, фейлетоніст, журналіст. Член літературної організації «Плуг» та ОУП «Слово».
| Антипенко Іван Якович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Псевдо |
Анатоль Гак Антоша Ко Мартин Задека Оса | |||
| Народився |
20 червня 1893 Гуляйпільський район, Україна | |||
| Помер |
4 грудня 1980 (87 років) Філадельфія, Пенсільванія, США | |||
| Поховання | Цвинтар святого Андрія | |||
| Громадянство |
 СРСР —  США | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | журналіст | |||
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка | |||
|
| ||||
Життєпис
Народився 20 червня 1893 р. у селянській родині на хуторі Запарчів поблизу Гуляй-Поля на Запоріжжі. Навчався у школі. Перший вірш був надрукований у 1909 р. у газеті «Рада». Закінчив школу прапорщиків. У 1913 р. був ув'язнений за підпільну діяльність. Воював у роки Першої світової війни в російській армії. Вищу освіту здобув у Київському інституті народної освіти (1919—1922). Став членом літературної спілки «Плуг», Українського товариства драматургів і композиторів, створеної у 1932 р. Спілки письменників. У роки війни виявився на окупованій ворогом території, у 1941—1943 рр. працював фейлетоністом у газеті «Нова Україна» у Харкові.
У 1943 р. виїхав до Західної України, потім емігрував до Німеччини. Поселився в Новому Ульмі, працював у редакції тижневика «Українські вісті» мовним редактором і фейлетоністом. У повоєнний час емігрував до США (1949), працював робітником у Філадельфії. Помер 4 грудня 1980 р. у Філадельфії (штат Пенсільванія, США).
Похований на українському православному цвинтарі св. Андрія в Саут-Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі).
Творчість
Автор гумористичних творів «Лопанські раки» (1926), «Радіоінваліди» (1927), «Свиняче сальдо» (1927), «Головбухова борода» (1927), «Роман з партійкою» (1928), «Полотняні дзвони» (1929), «Тридцять гуморесок» (1930);
оповідань і фейлетонів «На двох трибунах» (1966);
романів «Молода напруга» та «Золоті Ворота» (1941);
п'єс «Студенти» (1924), «Родина Пацюків» (1927), «Людина в окулярах» (1922);
спогадів «Від Гуляй-Поля до Нью-Йорку» (1973);
драми «Тіль Уленшпіґель» (1925) та інших творів.
- Окремі видання:
- Гак А. Від Гуляй-Поля до Нью-Йорку. Спогади. — Новий Ульм, 1973. — 328 с.
- Гак А. Міжплянетні люди. Фейлетони. — Новий Ульм, 1947. — 31 с.
- Гак А. На двох трибунах. Оповідання та фейлетони. — Новий Ульм — Філадельфія, 1966. — 319 с.
- Гак А. Серед степу широкого. Оповідання // Слово. Збірник 2. — Нью-Йорк, 1964. — С. 16-31.
- Гак А. Розгороджене життя: оповідання / Анатоль Гак. — Київ: Держ. літ. вид-во, 1937. — 132, 4 с.
Література
- Гак Анатоль // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1993. — Т. 1. — С. 339.
- Біляїв Володимир. «На неокраянім крилі…» — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с.
- Костюк Г. «В костюмі прапрадіда Адама» // У світі ідей і образів. Вибране. — Сучасність, 1983. -С. 367—385.
- Мацько В. Пріоритетні жанрові модуси в діаспорній прозі XX століття // Мацько В. Українська еміграційна проза XX століття. — Хмельницький: ПП Дерепа І. Ж., 2009. — С. 117—275.
- Романенчук Б. Гак Анатоль // Романенчук Б. Азбуковник: Енциклопедія української літератури. -Філадельфія, 1973. — Т. 2. — С. 318—319.
- Славутич Яр. Спогади Анатоля Гака // Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 263—264.
- Тарнавська М. Гак Анатоль // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 143—144.
- Юриняк А. Анатоль Гак «горою» над Мартином Задекою // Критичним пером. Літературно-критичні статті, нариси, нотатки. — Лос-Анджелес, 1974. — С. 191—195.
- Anatol Hak // Ukraine a concide encyclopedia. 988—1988 / Edited by Halyna Petrenko [ S. l. : s. n.]. — P. 158.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.