Антитринітарії
Антитриніта́рії (від грецького — проти та лат. Trinitas — Трійця) — термін, що вживано на означення тих вірян (окремих християнських угруповань), що не визнають з тих чи тих міркувань догмату Святої Трійці про єдину сутність трьох іпостасей Бога — Бога-Отця, Сина Божого і Святого Духа. У часи ствердження канонічного догмату єдиного Бога й божественності Ісуса Христа постулат єдиносутності трьох іпостасей Бога заперечували: аріани, македоніаністи, монархіоністи, субординасіаністи, тритеїсти та інші.
Зокрема, монархіоністи відкидали три іпостасі Бога і вважали Бога єдиним; патрипасіоністи гадали, що в Ісусі Христі народився, жив і помер Бог-Отець (Бог нібито набуває троїстості тільки як творець Усесвіту); субординасіаністи твердили, що Син Божий та Святий Дух менш досконалі, ніж Отець; аріани доводили, що Син і Дух не подібні до Бога-Отця, бо Він створив Їх; македоніаністи вважали, що Духа створив Син Божий; тритеїсти визнавали три іпостасі Бога, але заперечували їхню субстанційну єдність. У XVI столітті відродилися антитринітарні погляди монархіаністів, зародилося социніанство. Деїсти XVIII — XIX століття та ліберальні протестанти стали відлунням унітаризму.
Джерела
- Балабушевич Т. А. Антитринітарії // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Соколовський О. Л. Місце антитринітаризму в суспільно-політичному житті шляхти України XVI—XVII ст. // Українська полоністика. — 2009. — вип. 6. — С. 16—29.
- Соколовський О. Л. Просвітницький вектор раннього антитринітаризму // Гілея. — 2011. — вип. 46. — С. 339.
- Антитринитарии // Православная богословская энциклопедия. — Петроград : тип. А. П. Лопухина, 1900. — Т. І. — кол. 816—818. (рос.)
- Антитринитарии // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)