Трійця

Поняття Святої Трійці виникло і розвивалось у процесі життєдіяльності Церкви Христової і згодом обгрунтовувалося і осмислювалося як простими християнами так і видатними святителями і богословами, які намагалися розібратися у стосунках між Трьома Особами Божества, Отцем, Сином і Святим Духом про які згадується у Євангелії. Вважається, що Бога як Святу Трійцю відкрив людству Сам Ісус Христос, Живий Бог, який втілився на Землі Піднебесній і став людиною згідно православного, християнського віровчення. Разом з тим маємо зауважити існування антитрінарних напрямків християнства, єретичних з точку зору прихильників православ'я, які заперечують як віру у Святу Трійцю так і те, що ця віра була відкрита людству Христом.

Свята Трійця відіграла ключову роль у Нікейському соборі, коли святителями з усіх куточків царства Римського, тогочасної Ойкумени новонародженого християнського світу, було сформульовано Символ Віри, в якому віра у Святу Трійцю утверджувалася в якості догмату, обов'язкового для сповідування всіма християнами.

Великим було шанування Святої Трійці, Незбагненного Бога на Русі. Спочатку Київській, Наддніпрянській, а потім і Заліській, Московській. Про Святу Трійцю говорили як про найбільшу таємницю Божества, їй присвячували храми, співали хвалу і творили різноманітні подвиги. Першим містом на Русі, де шанування Святої Трійці набуло великого розмаху очевидно був Київ, місто пов'язане з першою монастирем на Русі — Києво-Печерською Лаврою, монастирем присвяченим Матері Божій і одночасно всесвітньовідомим місцем де прославлявся Незбагненний Бог, Свята Трійця.

Знаковим тут є також і сприйняття герба України, тризуба як знака Незбагненного Бога, Святої Трійці, що дозволяє інтерпретувати Україну як «Державу під опікою Божества», «Русь як Обитель Бога-Трійці» тощо. Активну участь у процесі переосмислення ролі і значення віри у Святу Трійцю у житті, історії, минулому і майбутньому України і її народу взяли дослідники, філософи, культурні і суспільні діячі України 20 ст., зокрема Олекса Братко-Кутинський (праця «Феномен України») та інші.

«Свята Трійця» Федуско маляра з Самбора 2 пол. 16 ст., Церква Трійці, м. Дрогобич

Згідно з символом віри, прийнятим на Першому Нікейському соборі, Бог має три особи: Бог-Отець, Бог-Син і Бог Дух Святий (іноді кажуть: Перша особа Трійці (Отець), Друга Особа Трійці (Син), Третя особа Трійці (Дух Святий)), всі ці особи є, однак єдиним Богом (різними його проявами) і кожна з них є повністю всемогутнім і єдиним Богом (а не частиною Бога), і серед цих осіб нема більшої або меншої.

Бог 1 Коринтян 15:28: визнається всемогутнім, вічним і безмежним. Будучи єдиними і неподільними за природою, три постаті Бога, однак, відрізняються походженням та взаємними відносинами. Так, Бог-Отець народжує Бога-Сина, а Сам не походить ні від кого, Бог-Син народжується від Бога Отця, а Дух Святий ісходить від Отця (православ'я) або від Отця і Сина (католицизм). Згідно з християнськими вченнями, Бог-Син прийняв тіло людини і воплотився з Духа Святого і Діви Марії як Ісус Христос з метою спасіння людства. В православ'ї для кращого розуміння людьми поняття Святої Трійці вживається образ Сонця: «Є Сонце (перший прояв). Є Світло (другий прояв), яке іде від Сонця і є Тепло (третій прояв), яке іде від Сонця. Ми говоримо про єдине Сонце у трьох проявах, а не про три Сонця».

Догмат Триєдності Бога, як правило, оголошується недосяжним для людського розуму в повному обсязі, і осягається лише «досвідом духовного життя»[1]. У зв'язку з цим говорять про Святу Трійцю, як «найбільшу таємницю християнської віри»[2]. Також природа Бога, у тому числі те, що сказано у цьому догматі, визнається такою, яку ніколи не зможе пізнати жодне створіння, ні людина, ні янгол.

Сутність Трійці

У Біблії немає безпосереднього викладення вчення про Святу Трійцю, проте є ряд вказівок, що й лягли в основу догмату Святої Трійці. Так ще в Старому Заповіті знаходимо місця, де Бог говорить про себе у множині (наприклад, Буття 1:26 та 11:6-7).

У Новому Заповіті найбільш чітко вказівка на триєдність подається в Хрещенні Ісуса Христа в Йордані:

«А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт. 28:18-19)

«І сталося, коли хрестився весь народ, і Ісус охрестившись молився — розкрилося небо і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді як голуб і був голос із небес: Ти Син мій улюблений. У Тобі моє благовоління» (Лк. 3:21-22)

Голос Отця чутний з небес, Син стоїть у водах Йордану, Дух сходить на Сина. Ісус Христос не раз говорив про свою єдність з Отцем, про те що він посланий у світ Отцем, називав себе Сином Його (6-8). Він також обіцяв учням послати Духа Утішителя, який від Отця походить (Ів. 14:1-17; 15:26). Також і в писаннях апостолів йдеться про Бога Трійцю:

«Три свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух, і ці Три - єдине»(1 Ів. 5:7)

В багатьох перекладах це місце вилучене, оскільки його немає в жодному з древніх рукописів.[3]

А також у посланнях апостолів:

«Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь.» (2 Кор. 13:13)

Вказівкою на триєдність Бога вважають також Пролог Євангелія від Івана:

«На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.» (Ів. 1:1)

«Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.» (Ів. 1:14)

Тут під Богом розуміють Отця, Словом — Сина, тобто Син був одвічно з Отцем і вічно був Богом.

Ікона Святої Трійці написана Андрієм Рубльовим під впливом спілкування з преподобним Сергієм з Радоніжжя

Інші віровчення про єдиного Бога, такі як мусульманство та юдаїзм заперечують правомірність вживання поняття Святої Трійці, розглядаючи це як протиріччя єдиності Бога і отже прояв багатобожжя (язичництва).

З іншого боку представники язичницьких віровчень, як правило розглядають поняття Святої Трійці як вказівку на наявність у християнстві елементів язичництва (віри у трьох богів). Так серед українських дослідників, філософів і мислителів бачимо намагання віднайти початки віри у Святу Трійцю у дохристиянському періоді історії земель сучасної України. Так зокрема сучасні українські неоязичники («рідновіри») і дослідники цього напрямку сучасної світоглядної думки доводять, що вірі у Святу Трійцю відповідає віра давніх слов'ян у багатопроявне Божество, яке серед іншого називали Триглавом, на цю тематику зараз видається численна література[4].

На п'ятдесятий день після Великодня, обов'язково в неділю, святкується Трійця. Клечальна неділя — це неділя Зеленого тижня, п'ятдесятий день після Великодня, тому цей день ще називається П'ятидесятницею.

За старих часів люди зустрічали цей день дуже врочисто. Хати прикрашали живими квітами, зокрема, любистком, гілками дерев, травами, чебрецем, м'ятою, соном. Зранку господині поралися в господі, готували святкове застілля. Зробивши господарські справи, люди вбиралися у святковий одяг, сідали в хаті й чекали, поки вдарять церковні дзвони. Ударить дзвін — блага звістка. Тоді всі побожно хрестяться й ідуть до церкви. Кожна дівчина відповідно до святкового звичаю несла в руках свіжі квіти. Ідучи до церкви, люди радо вітають одне одного зі святою неділею. Після служби Божої за старих часів відбувався хресний хід до криниць, щоб освятити їх, окропивши їх свяченою водою. У деяких місцевостях освячували таким самим чином і оселі, і господарські будівлі — для захисту від русалок, які цими днями жвавішають і роблять людям шкоду. Трійця завжди вважалася дівочим святом: дівчата ворожили на судженого, потайки ходили в ліс і кидали сплетені вінки русалкам, щоб вони послали їм багатих наречених. Ворожіння супроводжувалися піснями та хороводами.[5][6]

• День святої Трійці
• Троян
• Триглав
• Церква Святої Трійці

• Біблія, переклад митрополита Ілларіона
• Блаженніший Митрополит Володимир. П'ятидесятниця — розкриття тайни Святої Трійці
• Учение православной церкви о Пресвятой Троице (рос.)
• Архієпископ Волоколамський Іларіон (Алфеєв). Таїнство віри:Вступ до православного богослов'я //  — 1-е видання. — Київ : АДЕФ-Україна, 2009. — 336 с. — ISBN 978-966-187-033-7.

• Єдиносутність; Подобосутність; Трійця // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Трійця // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.