Антоній Дигат

Антоній Леопольд Вінцент Дигат (пол. Antoni Leopold Wincenty Dygat, 11 травня 1886 Екуан — 10 липня 1949 Сан-Паулу) — польський архітектор, містобудівник. Народився у Франції, в сім'ї Людвіка Дигата і Констанції з Карпінських. Закінчив Школу архітектури в Парижі (фр. École Spéciale d'Architecture). Член правління Спілки польської молоді за кордоном. Член підпільної молодіжної організації «Zet». Член правління Спілки архітекторів Республіки Польща. Працював у Польщі у 1925–1938 роках. Опублікував низку статей на тему архітектури. Член журі конкурсу на будинок управління митниці у Гдині (1934)[1]. Батько Станіслава Дигата (1914—1978) — письменника.[2] У Варшаві проживав на вулиці Ленчицькій, 2. Помер у Сан-Паулу. Для творчості Дигата характерна функціональність і простота просторових вирішень.[2]

Роботи
  • Будинки радіотрансляційних станцій Польського радіо на «Східних торгах» у Львові, а також в Рашині, Торуні і Вільно.
  • Проект реставрації і адаптації під офіцерське казино палацу Мнішхів, збудованого у XVIII столітті в Дембліні. Реалізований у 1924–1927 роках.[3]
  • Будівля державної друкарні цінних паперів на вулиці Сангушка у Варшаві. Проект 1925–1926 років, реалізований у 1927–1929. Є прикладом форм перехідних від класичних до функціоналізму.[4]
  • Дім військового географічного інституту на Алеях єрусалимських у Варшаві. Проект 1933 року.[5]
  • Проекти регуляції Повісля і варшавської дільниці Бельведер-Лазєнки.
Нереалізовані
  • План регуляції ділянки в місцевості Повіслє між вулицями Новий Світ, Вєйською, Тамка, Ординацькою, Вілянувською, Шарою у Варшаві. Призначений для раціонального розпланування під спорудження прибуткових будинків. Здобув третє місце на конкурсі 1918 року.[6]
  • Проект польського павільйону для міжнародної виставки у Парижі 1924 року (рисунок Геннеберга). Один із шести проектів, придбаних комісією польського відділу.[7]
  • Конкурсний проект будинку Ліги Націй у Женеві (1927, співавтори Альфонс Грав'є, Мечислав Козловський, Болеслав Журковський).[8]
  • Проект планування території у Варшаві за будинком Міністерства оборони на вулиці Нововєйській, а також теренів Уяздовського шпиталю. На варшавській виставці військового будівництва 1933 року експонувався макет. Співавтор Антоній Мішевський.[9]
  • Проект регуляції площі Пілсудського у Варшаві (1935, придбаний журі).[10]
  • Проект регуляції площі Замкової у Варшаві.[11]
  • Проект регуляції Каліша.
Антоній Дигат
Народження 11 травня 1886(1886-05-11)
Смерть 10 липня 1949(1949-07-10) (63 роки)
Діяльність архітектор, містобудівник
Праця в містах Варшава
Найважливіші споруди 57 Filtrowa Street in Warsawd
Діти ·Станіслав Дигатd
 Антоній Дигат у Вікісховищі

Примітки
  1. Rozstrzygnięcie konkursu na gmach urzędu celnego w Gdyni // Architektura i Budownictwo. — 1934. — № 6. — S. 188.
  2. Dygat Antoni // Encyklopedia powzechna PWN. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1973. — T. 1. — S. 643.
  3. Król A. Budowle zabytkowe w wojsku // Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 10—12. — S. 315.
  4. Gmach Polskiej Wytwórni Papierów Wartościowych // Architektura i Budownictwo. — 1931. — № 3. — S. 85—89; Krzyżakowa K. Rozwój architektury // Stolica. — 12 listopada 1978. — № 46 (1612). — S. 5.
  5. Budowle współczesne // Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 10—12. — S. 330; Krzyżakowa K. Rozwój… — S. 5.
  6. Projekty regulacji Powiśla // Stolica. — 18 marca 1956. — № 12 (430). — S. 5.
  7. Nauka i sztuka // Słowo Polskie. — 30 czerwca 1922. — № 143. — S. 5; Polska na wystawie międzynarodowej w Paryżu 1924 r. // Architekt. — 1922. — № 3—4. — S. 31.
  8. Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 6. — S. 193.
  9. D.-M. Rozplanowanie terenów wojskowych przy ul. Nowowiejskiej w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 10—12. — S. 358—360.
  10. Architektura i Budownictwo. — 1935. — № 3—4. — S. 81—83.
  11. Architektura i Budownictwo. — 1937. — № 9. — S. 339—341.

Джерела
  • Łoza S. Dygat Antoni Leopold Wincenty // Czy wiesz kto to jest? — Główna Księg. Wojskowa, 1938. — T. 1. — S. 157.
  • M. Q. [Quinkenstein M.] Dygat Antoni Leopold Wincenty // Słownik biograficzny historii Polski. — Wrocław—Warszawa—Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 2005. — T. 1. — S. 359. — ISBN 83-04-04856-6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.