Антоній (Стаховський)
Митрополит Антоній (Андрій Георгієвич Стаховський; 1671 (1672), Ріпки Ріпчинська сотня Гетьманської України — 27 березня 1740, Тобольськ) — український релігійний діяч, латиномовний поет, автор панегіріка на честь Гетьмана України Іоанна Мазепи.
| Святитель Антоній, митрополит Тобольський | |
|---|---|
 | |
| Андрій Георгійович Стаховський | |
| У миру: | Андрій Стаховський |
| У чернецтві: | Антоній |
| Народився |
1671 (1672)  Україна Ріпки Чернігівська область Ріпки, Україна |
| Помер |
27 березня 1740 Тобольськ, Російська імперія |
| Поховання | Тобольськ |
| Шанується | у РПЦ |
| Канонізований | 1984 |
| У лику | святителів |
| День пам'яті | 10 липня (за юліанським календарем) у день Собору сибірських святих |
| Праці | «Зерцало от Божественного Писания», «Сказание о Священном Писании» |
| Подвижництво | місіонерська діяльність у Сибіру |
Архієпископ Чернігівський РПЦ (безпатріаршої), префект Чернігівського колегіуму, митрополит Тобольський та всього Сибіру. Місіонер у Китаї та фіно-угорських країнах західного Сибіру.
1984 — причислений до лику святих Російської православної церкви у сонмі Собору сибірських святих.
Життєпис
Народився в сім'ї священика із шляхтичів. Орієнтовно 1693–1695 рр.. навчався у Київській духовній академії.[1] Під час навчання прийняв чернечий постриг з іменем Антоній.[2]
1699 — був скарбником Чернігівської єпархії.
1700 — намісник чернігівського Борисоглібського монастиря.
1701 — став проповідником Чернігівської єпархії.
1709 — зведений в сан архімандрита і став настоятелем Новгородського Сіверського Спасо-Преображенського монастиря.
Еміграція до Московії
20 вересня 1713 в Успенському соборі Московського кремля — хіротонія в єпископа Чернігівського із зведенням в сан архієпископа.
7 грудня 1721 прибув до Тобольську. За 20 років перебування у Сибіру багато займався просвітницькою та місіонерською діяльністю серед корінних народів Югри — хантів та мансі. Місіонери скеровувалися Антонієм до Камчатки також до Китаю. Для проповіді християнства в Китаї 1725 при Вознесенському монастирі в Іркутську була відкрита російсько-монгольська школа.
У Тобольську розширив слов'яно-російську школу, ввів у ній викладання латинської мови, підняв загальний рівень освіти, збільшив термін навчання до шести років. У результаті учнів стало більше. До кінця його правління нараховувалося двісті шістдесят п'ять церков, чотирнадцять чоловічих та жіночих монастирів. При ньому вперше у Сибіру на Тагільському заводі для Софійського собору був відлитий великий дзвін на 1011 пудів.
Помер у віці біля 70-ти років. Похований у Софійському соборі Тобольську. Після нього залишилася обширна бібліотека, яку пізніше придбав для Тобольської семінарії митрополит Антоній (Нарожинськиий).
Твори
- «Зерцало от Божественного Писания» (1705), написано силабічними віршами. Складається із віршів присвячених Гетьману Мазепі.
- «Сказание о Священном Писании» (1705)
За вказівкою митрополита Антонія і під його керівництвом у 1716-му був зроблений переклад з латинської «Історії» Тита Лівія.
Примітки
- (рос.) Антоний (Стаховский). Архів оригіналу за 28 жовтня 2007. Процитовано 31 березня 2015.
- (рос.) Святитель Антоний, митрополит Тобольский
Джерела та література
- Травкіна О. І. Стаховський Андрій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 840. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.