Антоніо Маніконе

Народився 27 жовтня 1966 року в Мілані. Вихованець футбольної школи місцевого «Інтернаціонале».

У дорослому футболі дебютував 1986 року виступами за команду третьолігової «Лікати», в якій провів один сезон.

Згодом з 1987 по 1989 рік грав у четвертому і третьому дивізіонах за «Палермо», звідки був запрошений Зденеком Земаном до «Фоджі», якій 1991 року допоміг підвищитися до Серії A.

Утім сам гравець продовжив виступи у другому дивізіоні, перейшовши до «Удінезе». За результатами сезону 1991/92 і з цією командою здобув підвищення в класі і наступного сезону дебютував в елітному італійському дивізіоні. Провівши 9 ігор в Серії A за команду з Удіне, по ходу сезону перейшов до «Інтернаціонале», який повернув свого вихованця. У складі «нераззуррі» отримав постійне місце в основному складі, допомігши команді у першому ж сезоні посісти друге місце у чемпіонаті, а наступного року вибороти Кубок УЄФА 1993/94.

Але вже сезон 1994/95 провів в оренді у «Дженоа», а після повернення до «Інтера» протягом наступного сезону лише епізодично виходив на поле і 1996 року перейшов до «Перуджі», де також був гравцем ротації.

Протягом 1998–2000 років грав за друголігову «Козенцу» і третьоліговий «Лекко», а завершував ігрову кар'єру у команді «Про Патрія» з четвертого італійського дивізіону, за яку виступав протягом 2000—2003 років.

1993 року провів свій єдиний офіційний матч у складі національної збірної Італії.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2004 року, повернувшись до «Інтернаціонале», де увійшов до тренерського штабу команди дублерів. Протягом наступних восьми років працював на різних посадах у міланському клубі, працюючи з юнацькими і молодіжними командами.

2012 року приєднався до очолюваного Владимиром Петковичем тренерського штабу римського «Лаціо». За два роки, у 2014, Петковича запросили очолити тренерський штаб національної збірної Швейцарії, до якого він включив і Маніконе.