Владимир Петкович

Вихованець футбольної школи клубу «Сараєво». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1981 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь лише у 8 матчах чемпіонату.

1984 року Владимир перейшов в «Рудар» (Прієдор), проте наступного року повернувся в рідне «Сараєво», з яким виграв чемпіонат Югославії. Після цього Петкович поїхав у «Копер», але провівши там лише один сезон, футболіст вдруге повернувся в «Сараєво»[3].

З початком міжнаціональної напруженості в країні, яка пізніше переросла в війну, 1987 року Петкович поїхав у Швейцарію. Там він перші роки грав у клубах «Кур», «Сьйон» та «Мартіньї-Спортс». Одночасно з футбольними виступами, футболіст працював складовщиком в Джуб'яско[2]. Лише перейшовши 1993 року в «Беллінцону», Владимир перестав поєднувати два цих заняття. Після «Беллінцони» Петкович грав за «Локарно», «Буокс» та «Малькантоне Аньйо».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Малькантоне Аньйо», за яку виступав протягом 1999—2000 років.

Ще будучи футболістом, Петкович очолив «Беллінцону», а потім на тих же умовах тренував «Малькантоне Аньйо», з яким у 2003 році виграв Першу лігу чемпіонату Швейцарії, а через рік зайняв 4 місце в Челлендж-лізі, другому за рівнем дивізіоні Швейцарії.

У 2004 році «Мальканторе» через фінансові проблеми був змушений об'єднатися з клубом «Лугано»[3]. Владимира призначили головним тренером об'єднаної команди, яка посіла 8 місце у Челендж-Лізі.

Владимир Петкович під час роботи з «Янг Бойзом». 2009 рік.

У 2005 році Петкович знову очолив «Беллінцону». З нею боснієць посів друге місце у Челендж-Лізі, що дозволило брати участь в перехідних матчах на вихід у Суперлігу, проте там клуб програв «Арау». У 2008 році Владимир вивів «Беллінцону» у фінал Кубку Швейцарії, де його команда поступилася 1:4 «Базелю»[4]. У чемпіонаті клуб знову зайняв друге місце і знову програв у плей-офф, цього разу «Санкт-Галлену». Після цієї невдачі, Петкович був звільнений.

2008 року Владимир очолив клуб «Янг Бойз», керівництво якого вже після 5 туру звільнило Мартіна Андерматта. Контракт з новим тренером було підписано на 2,5 роки[4]. Петкович відразу змінив розстановку гравців на 3-4-3 і це принесло успіх: клуб зайняв 2 місце у чемпіонаті і вийшов у фінал Кубка Швейцарії, де програв «Сьйону». На наступний рік тренер вдруге поспіль зайняв друге місце в чемпіонаті. У сезоні 2010/11 клуб був у числі лідерів але, після нічиєї з «Люцерном», в самому кінці чемпіонату, він був звільнений[5]. На звільнення вплинули і результати єврокубків: у Лізі чемпіонів клуб ще на попередній стадії поступився «Тоттенгему», а в Лізі Європи на стадії 1/16 фіналу — пітерському «Зеніту».

У 2011 році Петкович очолив турецький клуб «Самсунспор», але там фахівець пропрацював менше півроку і в січні був звільнений після того, як клуб опинився в зоні вильоту[6].

15 травня 2012 року Петкович став виконувачем обов'язки головного тренера «Сьйона», яким мав керувати до кінця чемпіонату[7]. Клуб був позбавлений УЄФА 36 очок у чемпіонаті через порушення в матчах Ліги Європи і був змушений брати участь в перехідних матчах. В них клуб Петковича домігся перемоги на «Арау» і зберіг місце в Суперлізі.

2 червня 2012 року Петкович став головним тренером італійського «Лаціо»[8]. 26 травня 2013 року «Лаціо» під керівництвом Петковича виграло Кубок Італії. 23 грудня 2013 року Владимир підписав контракт зі збірною Швейцарії, яку мав очолити влітку 2014 року після чемпіонату світу у Бразилії замість Оттмара Гітцфельда. 4 січня 2014 року Петкович був звільнений з «Лаціо»[9] за допущення «інцидентів, які похитнули довіру між сторонами, яке є одним з найважливіших елементів робочої взаємодії», оскільки в розмовах з керівниками «Лаціо» він всіляко заперечував інформацію про переговори з швейцарською федерацією[10].

Очоливши 1 липня 2014 року збірну Швейцарія, він зміг вивести її до фінальної частини Євро-2016 у Франції. Згодом керував діями швейцарців також на чемпіонаті світу 2018 року та на Євро-2020. На усіх цих міжнародних турнірах Швейцарія незмінно долала групові етапі, програючи лише на ранніх стадіях плей-оф. Загалом за сім років роботи з національною командою Швейцарії Петкович провів 78 матчів, у 41 з який його команда святкувала перемогу при 18 нічиїх та 19 поразках.

Наприкінці липня 2021 року було оголошено, що Петкович повертається до клубної роботи, очоливши тренерський штаб французького «Бордо». У лютому 2022 року Петковича звільнили з «Бордо» через незадовільні результати[11] - він залишив команду на останньому місці у чемпіонаті.

• Владимир Петкович на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Профіль тренера на soccerway.com (англ.)
• Владимир Петкович на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)