Антоніо Пінілья

Антоніо Пінілья (ісп. Antonio Pinilla, нар. 25 лютого 1971, Бадалона) — іспанський футболіст, що грав на позиції нападника.

Антоніо Пінілья
Особисті дані
Повне ім'я Антоніо Пінілья Міранда
Народження 25 лютого 1971(1971-02-25)[1][2] (50 років)
  Бадалона
Зріст 176 см
Громадянство  Іспанія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1988–1991 «Барселона»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1988 «Барселона С» 1 (1)
1988–1991 «Барселона Б» 90 (34)
1990–1991 «Барселона» 8 (1)
1991–1992 →  «Мальорка» 21 (4)
1992–1993 →  «Альбасете» 36 (8)
1993–2000 «Тенерифе» 184 (30)
2000–2001 «Саламанка» 34 (4)
2001–2008 «Хімнастік» 202 (32)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1987 Іспанія U-16 5 (5)
1987 Іспанія U-17 1 (0)
1987–1988 Іспанія U-18 8 (2)
1988–1989 Іспанія U-19 3 (0)
1989–1990 Іспанія U-20 5 (2)
1990–1991 Іспанія U-21 5 (1)
1992 Іспанія (ол.) 8 (1)
1990–2007 Каталонія 7 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав, зокрема, за «Тенерифе» та «Хімнастік», а також олімпійську збірну Іспанії. У складі збірної — олімпійський чемпіон.

Клубна кар'єра

Народився 25 лютого 1971 року в місті Бадалона. Вихованець футбольної школи клубу «Барселона», виступав за третю та другу команду клубу. 18 лютого 1990 року, за тиждень до свого 19-го дня народження, Йоган Кройф дав можливість Антоніо дебютувати в Прімері в матчі проти «Райо Вальєкано». «Барселона» виграла 1:4, а Пінілья вийшов на поле на 66-й хвилині, замінивши Хуліо Салінаса[3].

У наступному сезоні «Барселона» виграла чемпіонство, а Пінілья з'явився у семи матчах, забивши вирішальний гол проти «Валенсії». Він також грав у фіналі Кубка володарів кубків, замінивши у другому таймі Хосе Рамона Алесанко, але його команда програла 1:2 «Манчестер Юнайтед» і не здобула трофей[4]. Однак сильна конкуренція в команді, означала, що Пінілья повинен був залишити «Барсу» і наступні два сезони провів в оренді, виступаючи за «Мальорку» та «Альбасете».

Влітку 1993 року він остаточно покинув «Барселону» і підписав повноцінну угоду з «Тенерифе», де пробув сім сезонів. У цьому клубі він зіграв у 149 матчах Ла Ліги, в яких забив 25 голів. Крім того, він двічі грав з клубом у Кубку УЄФА, вийшовши в півфінал у сезоні 1996/97[5][6]. Пінілья увійшов в історію клубу із Санта-Крус-де-Тенерифе як автор першого гола команди в єврокубках: він забив дебютний гол 15 вересня 1993 року в грі проти французького проти «Осера». У сезоні 1998/99 «Тенеріфе» зайняв передостаннє 19 місце і вилетів до Сегунди, але Пінілья залишився у команді і провів ще один рік з клубом, посівши там низьке 14 місце.

Антоніо Пінілья під час виступів за «Хімнастік». 28 січня 2006 року.

Протягом сезону 2000/01 років Пінілья захищав кольори іншого клубу Сегунди «Саламанка», після чого став гравцем «Хімнастіка». Сім голів Антоніо у сезоні 2001/02 не врятували команду від вильоту до Сегунди Б, третього за рівнем дивізіону країни, але Пінілья залишився у команді і допоміг команді 2004 року повернутись до Сегунди, а 2006 року вперше за понад 50 років вивів команду до Прімери. Там у сезоні 2006/07 він зіграв 28 ігор і забив два голи, але клуб став останнім і понизився у класі.

11 вересня 2007 року «Хімнастіа» виграв вперше у своїй історії Кубок Каталонії, перемігши у фіналі «Барселону» (2:1), при цьому саме Пінілья забив один із голів. Антоніо Пінілья оголосив про завершення ігрової кар'єри в кінця сезону 2007/08, зігравши в понад 200 іграх за клуб[7], після чого був названий його новим генеральним директором[8]. В грудні 2009 року, після зміни керівництва в раді директорів клубу, Пінілья був звільнений з посади[9].

Виступи за збірні

1987 року дебютував у складі юнацької збірної Іспанії (U-16), загалом на юнацькому рівні взяв участь у 22 іграх, відзначившись 9 забитими голами. З командою до 20 років був учасником молодіжного чемпіонату світу 1989 року в Саудівській Аравії, де зіграв у всіх трьох матчах і у грі з Норвагією (2:4) відзначився дублем, але його команда той матч програла і не вийшла з групи.

Протягом 1990—1991 років залучався до складу молодіжної збірної Іспанії. На молодіжному рівні зіграв у 5 офіційних матчах, забив 1 гол.

У складі олімпійської збірної Іспанії брав участь в домашніх Олімпійських іграх 1992 року, на яких здобув золоті медалі[10], зігравши у двох матчах на турнірі[11].

Протягом 1990—2007 років провів у складі неофіційної збірної Каталонії сім товариських матчів проти клубів «Сабадель» та «Барселона», збірних Болгарії, Нігерії, Парагваю та двічі проти збірної Країни Басків.

Титули і досягнення
«Барселона»: 1990–91
«Барселона»: 1989–90
«Барселона»: 1991
Іспанія (ол.): 1992

Примітки
  1. Enciclopèdia de l'esport català — Grup Enciclopèdia Catalana, 2012.
  2. FBref
  3. Pinilla: debut feliz (Pinilla: happy debut); Mundo Deportivo, 19 February 1990 Шаблон:In lang
  4. Barcelona and United seek fresh Wembley glory. UEFA. 12 травня 2011. Процитовано 13 липня 2017.
  5. El día que el 'EuroTete' goleó a la Lazio [The day 'EuroTete' routed Lazio] (ісп.). Marca. 18 лютого 2014. Процитовано 19 листопада 2015.
  6. ¿Qué fue del CD Tenerife semifinalista de la UEFA? [What happened to UEFA semi-finalists CD Tenerife?] (ісп.). Sphera Sports. 18 січня 2017. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 21 вересня 2017.
  7. Pinilla anuncia su retirada (Pinilla announces retirement) Архівовано 17 червня 2008 у Wayback Machine.; Mundo Deportivo, 13 June 2008
  8. Antonio Pinilla, nuevo director general del Nastic (Antonio Pinilla, new Nastic general manager); Marca, 17 June 2008
  9. Pinilla medita marcharse del Nàstic cuanto antes (Pinilla considers leaving Nàstic as soon as possible); Sport, 19 December 2009
  10. Supervivientes de oro [Golden survivors]. El País (Spanish). 25 лютого 2007. Процитовано 24 травня 2018.
  11. La Roja de 1992, nuestra medalla de oro Olímpica [1992's La Roja, our Olympic gold medal] (ісп.). Antena 3. 3 липня 2012. Процитовано 13 липня 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.