Антоніо Сабато

Народився 9 січня 1958 року в місті Новара-ді-Сицилія. Вихованець футбольної школи клубу «Інтернаціонале». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1976 року в основній команді того ж клубу, в якій провів один сезон, взявши участь лише у 1 матчі чемпіонату.

Не закріпившись в основі міланського клубу, з 1977 по 1982 рік грав на правах оренди за «Форлі» (Серія С1), «Самбенедеттезе» (Серія В) та «Катандзаро» (Серія А).

Влітку 1982 року повернувся в «Інтер», де став основним гравцем, проте через конфлікт з партнером по команді Ліамом Бреді влітку 1985 року перейшов в «Торіно». Відіграв за туринську команду наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Торіно», був основним гравцем команди.

Протягом 1989—1991 років захищав кольори команди клубу «Асколі», вилетівши за підсумками першого сезону з Серії А.

Завершив професійну ігрову кар'єру у «Алессандрії» з Серії С, за яку виступав протягом 1991—1993 років. В цілому він зіграв 283 ігор (14 голів) в Серії А, 46 (2 голи) в Серії В і 58 ігор (3 голи) в Серії С[1].

Протягом 1977—1982 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, у її складі був учасником молодіжного чемпіонату світу 1977 року, де італійці не змогли вийти з групи.

3 березня 1984 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Італії в товариському матчі проти збірної Туреччини (2:1), замінивши Джузеппе Доссену. Всього провів року у формі головної команди країни 4 матчі.

У складі олімпійської збірної Італії був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1984 року у Лос-Анджелесі. На турнірі зіграв у чотирьох матчах — з США, Коста-Рикою, Чилі та Бразилією та зайняв з командою 4 місце.

Загалом Сабато зіграв 4 матчі за національну збірну, 11 — за олімпійську та один за молодіжну до 21 року[2].