Антоніу Сімойнш

Антоніу Сімойнш да Кошта (порт. António Simões da Costa; нар. 14 грудня 1943, Корроюш, Португалія) — португальський футболіст та тренер, виступав на позиції вінґера.

Антоніу Сімойнш
Антоніу Сімойнш
Антоніу Сімойнш у 1975 році
Особисті дані
Повне ім'я Антоніу Сімойнш да Кошта
Народження 14 грудня 1943(1943-12-14) (78 років)
  Корроюш, Португалія
Зріст 173 см
Вага 68 кг
Громадянство  Португалія
Позиція вінґер
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1957—1959
1959—1961		 «Альмада»
«Бенфіка»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1961—1975 «Бенфіка» 312(46)
1975—1976 «Бостон Мінітмен» 27(5)
1975—1976 «Ештуріл» 6(0)
1976—1977 «Сан-Хосе Ерсквейкс» 33(0)
1977—1978 «Уніао Томар» 16(1)
1978 «Нью-Джерсі Американс» 4(0)
1979 «Даллас Торнадо» 6(1)
Професіональні клуби (футзал)
РокиКлубІгри (голи)
1979—1980
1980—1981
1981—1982		 «Детройт Лайтінг»
«Чикаго Горизонс»
«Канзас-Сіті Кометс»		2 (0)
20 (7)
3 (0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1962—1973  Португалія 46 (3)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1982
1982—1984
1987—1991
2003—2004
2004—2005
2008—2010
2012—2014		  Португалія
«Фенікс Інферно»
«Остін Сокаділлос»
«Уніан Мадейра»
«Лузітанія»
Португалія (U-23)
Іран Б

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

«Бенфіка»

Народився в кварталі Корроюш міста Сейшал, в окрузі Сетубал. До складу «Бенфіки» приєднався у 15-річному віці, а два роки по тому став одним з провідних гравців команди. Разом з лісабонським клубом 10 разів вигравав португальський чемпіонат, а також одного разу Лігу чемпіонів. У фінальному матчі 1962 року допоміг обіграти (5:3) мадридський «Реал», завдяки чому став наймолодшим переможцем Ліги чемпіонів (на момент проведення матчу Антоніу виповнилося 18 матчів та 4 місяці)[1].

Залишив «Бенфіку» по завершенні сезону 1974/75 років, здобувши з командою своє останнє чемпіонство. Зіграв зокрема в 26-и матчах того розіграшу, але не відзначився жодним голом[1]. Загалом у футболці «Бенфіки» зіграв 14 сезонів на професіональному рівні, зіграв у 449-и офіційних матчах, в яких відзначився 72-а голами[1].

США

У 32-річному віці переїхав до США, де підписав контракт з «Бостон Мінітмен», який виступав у NASL[2]. За городян відіграв два сезони, у 1976 році перейшов до «Сан-Хосе Ерсквейкс», а потім — до «Даллас Торнадо».

У 1979 році приєднався до «Детройт Лайтінг» з Major Indoor Soccer League. Наступного сезону перебрався в «Чикаго Горизонс». За період виступів у США у період міжсезоння двічі повертався до Португалії, де виступав за «Ештуріл» та «Уніао Томар». Завершив кар'єру футболіста у віці 39 років у складі «Канзас-Сіті Кометс».

Кар'єра в збірній

Дебютував у футболці національної збірної Португалії 6 травня 1992 року в програному (1:2) товариському поєдинку проти збірної Бразилії. Учасник чемпіонату світу 1966 року в Англії, відзначившись голом у першому матчі групового етапу проти Бразилії (3:1).

Загалом зіграв 46 матчів у футболці національної збірної, в яких відзначився 3-а голами. Через травму змушений був пропустити Кубок незалежності Бразилії. Востаннє футболку португальської збірної одягав 13 жовтня 1973 року, в нічийному (2:2) домашньому поєдинку кваліфікації чемпіонату світу 1974 року проти Болгарії.

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри очолив жіночу національну збірну Португалії. У 1982 році призначений головним тренером «Фенікс Інферно» з MISL[3]. У березні 1984 року Антоніу звільнили з займаної посади (його замінив на цій посаді Тед Подлеський), а Сімойнш перейшов до «Лас-Вегас Американс», де допомагав працювати Алану Меєру, проте в січні 1985 року залишив займану посаду. У 1989 році визнаний тренером року SISL на посаді головного тренера «Остін Сокаділлос»[4]. Працював з клубом третього дивізіону «Лузітанія» та «Уніан Мадейра», а також олімпійською збірною Португалії.

У квітні 2011 року приєднався до тренерського штабу національної збірної Ірану, де допомагав тренувати збірну своєму співвітчизнику Карлушу Кейрошу[5]. У лютому 2014 року через особисті причини залишив займану посаду[6].

Досягнення
«Бенфіка»
Збірна

Примітки
  1. Malheiro, João (July 2006). Memorial Benfica 100 Glórias (Portuguese) (вид. Third). QuidNovi. с. 132–133. ISBN 978-972-8998-26-4.
  2. Dólares. Diário de Lisboa (Portuguese) (18753): 16. 2 травня 1975. Процитовано 12 квітня 2017.
  3. Three NASL teams join in as MISL opens fifth season; The Miami Herald, 5 November 1982.
  4. The Year in American Soccer – 1989. Архів оригіналу за 3 March 2009. Процитовано 14 серпня 2009.
  5. Namazi celebrates World Cup berth with Iran. The Washington Post. 24 червня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  6. António Simões: «Decisão muito privada» [António Simões: "Very private decision"]. Record (Portuguese). 21 лютого 2014. Процитовано 5 лютого 2020.
  7. Especial 'Tetra'. Mística (Portuguese) (33) (Portugal: Impresa Publishing). April–June 2017: 70. ISSN 3846-0823.
  8. Bicampeões para a história [Back-to-back champions for the ages]. Visão (Portuguese) (Portugal: Impresa Publishing). May 2015: 48. ISSN 0872-3540.
  9. Intercontinental Cup 1961. FIFA. 7 травня 2007. Архів оригіналу за 30 червня 2021. Процитовано 25 вересня 2019.
  10. Extraordinary Pele crowns Santos in Lisbon. FIFA. 11 жовтня 2012. Архів оригіналу за 8 березня 2020. Процитовано 24 вересня 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.