Реал Мадрид

«Реа́л Мадри́д» (ісп. Real Madrid Club de Fútbol) — іспанський футбольний клуб із Мадрида, заснований 6 березня 1902 року. Один із найвідоміших і найсильніших клубів Іспанії та світу. Найкращий футбольний клуб XX століття за версією ФІФА[2].

Реал Мадрид
Повна назваReal Madrid Club de Fútbol
Прізвисько Los Blancos («білі»),
Los Blancos («білі»),
Los Merengues вершкові»)
Коротка назва Реал
Засновано 1902
Населений пункт Мадрид,  Іспанія
Стадіон «Сантьяго Бернабеу»
Вміщує 81 044[1]
Президент Флорентіно Перес
Головний тренер Карло Анчелотті
Ліга Ла-Ліга
2020—21 2
Вебсайт Офіційний сайт
Домашня
Виїзна

Історія

Перші роки (1902—1945)

Прабатьком футбольної команди заведено вважати клуб колишніх студентів та іноземних представників (здебільшого англійців)[3] — «Foot-Ball Sky»,[4] які з 1897 року ганяли шкіряного м'яча на вільних ділянках, збираючи довкола охочих глядачів та охочих поганяти його з ними[5].

Офіційна дата створення команди — 6 березня 1902 р. Перша назва — Madrid Foot Ball Club (Мадридський футбольний клуб). 22 квітня 1902 року на світ з'явився перший офіційний документ клубу «Мадридський футбольний клуб» — це був його Устав, складений з 3 частин та 22 статей[6]. Першим президентом клубу став Хуан Падрос, каталонський бізнесмен, який став зачинателем і головним функціонером футболу в Мадриді[7].

Тоді в столиці існувало кілька любительських команд, а гравці вільно переходили з одного до іншого. У 1902 році в Мадриді проходить турнір на честь коронації Альфонсо XIII. У змаганнях брали участь 5 команд — «Мадрид», «New Foot Ball Club» (ще одна столична команда), «Барселона», «Еспаньйол» (Барселона) і «Атлетік» (Більбао). «Мадрид» у півфіналі поступився 1:3 «Барселоні» і переміг «Еспаньйол» в матчі за 3-тє місце. А переможцем став «Атлетік». Згодом турнір назвали «Копа дель Рей», і перший його розіграш вважають першим Кубком Іспанії з футболу. У другому розіграші «Мадрид» програв фінал баскському «Атлетіку». У 1905—1908 рр. мадридська команда здобула Кубок чотири рази поспіль, а 1909 р. за молодіжну команду «Мадрида» почав виступати 14-річний Сантьяго Бернабеу — майбутній президент клубу.

Король Альфонс XIII у 1920 р. дозволив додати до назви команди титульне слово real («королівський»). Саме з такою назвою клуб і відомий зараз у всьому світі. «Реал» був одним з ініціаторів створення національної першості.

Перший чемпіонат Іспанії відбувся з лютого по червень 1929 р., «Реал» посів 2 місце, чемпіоном стала «Барселона». Наступного сезону (1929/30) клуб посів 5-е місце серед 10 команд. Для амбітного керівництва це було незадовільним результатом. Змінився президент, тренером почав працювати угорець Ліппо Гертцка (проте в ті роки тренери працювали в «Реалі» недовго — переважно 1-2 роки). Мадридці придбали кількох сильних футболістів: одного з найкращих воротарів Європи Рікардо Самору, захисника Хасінто Кінкосеса та інсайда Луїса Регейро. Усіх їх запрошували до збірної Іспанії. «Реал» почав славитися найкращим захистом в Іспанії. Самора став кумиром для шанувальників «вершкових». У сезоні 1931/32 команда не програла жодного матчу (з 18), а на своєму полі пропустила лише 4 м'ячі. «Реал» уперше став чемпіоном Іспанії. У чотирьох наступних сезонах мадридці жодного разу не опустилися нижче 2-го місця (1 титул чемпіонів, тричі 2-ге місце) і двічі здобули Кубок Іспанії. У 1936 почалась громадянська війна.

У 1939 році збройні сутички припинились — в Іспанії встановили режим генерала Франко. Клубний стадіон «Чамартін» майже повністю зруйнували повітряні бомбардування. Арену швидко відбудували, але з довоєнного складу залишилося тільки кілька гравців. Нова влада дещо симпатизувала мадридському «Атлетіко» (йому присвоїли нову, армійську наву «Атлетіко Авіасьйон»), що й виграв 3 з перших 4 післявоєнних чемпіонатів. «Реал» на початку та в середині сорокових виступав дуже нестабільно: 4, 6, 2, 10, 7, 2 місця за період з 1940 до 1945 року.

Епоха Сантьяго Бернабеу (1945—1978)

У 1945[8] р. президентом клубу став Сантьяго Бернабеу — людина, яка розпочала нову епоху в історії «Реала»[9]. Він почав перетворювати клуб на бізнес-структуру, яка зможе давати великі прибутки та досягне значних спортивних результатів.

До середини 50-х років минулого століття, коли в Європі вирішили створити континентальну федерацію футболу, яке налагодило б регулярне проведення змагань як клубних, так і національних команд, мадридський «Реал» не був головним авторитетом в Іспанії. Однак саме «Реал» виграв першість 1954/55, завдяки чому став першим іспанським делегатом в Кубку європейських чемпіонів.[10] З того моменту «Реал» утвердився на європейській вершині на п'ять років. Успіхи на міжнародній арені супроводжували й перемоги у внутрішньому чемпіонаті, яких в період з 1954 по 1969 рік було 12. Протягом півтора десятка років виходило так, що якщо мадридці й поступалися вдома першістю, то обов'язково вигравали Кубок чемпіонів. Таким чином, вони постійно брали участь в найпрестижнішому європейському турнірі впродовж 15 років поспіль, вперше не потрапивши до нього лише в 1970 році. В ту золоту епоху в «Реалі» сяяли натуралізований аргентинець Альфредо Ді Стефано[11] (найкращий футболіст Європи 1957 і 1959 років), француз Раймон Копа (володар «Золотого м'яча» 1958 року), угорець Ференц Пушкаш, Франсіско Хенто — шестиразовий володар Кубка чемпіонів. У середині 60-х компанію «довгожителеві» Хенто становили Хосе Сантамарія, Амансіо, Піррі.

Поступово після завершення кар'єри гравців ветеранів команди, переможні традиції в Європі було втрачено. 2 липня 1978 року під час проведення чемпіонату світу в Аргентині помер президент клубу Сантьяго Бернабеу. ФІФА у зв'язку з цим оголосив триденну жалобу.[12] Наступного року клуб організував перший Кубок Сантьяго Бернабеу на згадку про свого колишнього президента.

Епоха La Quinta del Buitre (1980—2000)

У 1978 році «Реал» придбав Улі Штіліке і Хуаніто, які, попри несхожість ігрової манери, на довгі роки стануть ідолами мадридських уболівальників. 4 червня 1980 року мадридці перемогли в фіналі Кубка країни, розгромивши «Кастілью» 6:1. Наступного року «Реал» знову нагадав про себе Європі, вийшовши у фінал Кубка європейських чемпіонів. Однак в матчі з «Ліверпулем» мадридці, керовані Вуядином Бошковим, змушені були поступитися з рахунком 0:1. У грудні 1983 року тренером «Реала» став Альфредо ді Стефано, а команду поповнили Мартін Васкес, Мічел, Санчіс і Еміліо Бутрагеньйо, який зовсім скоро став одним з символів команди. Уже в першій грі за «королівський» клуб Бутрагеньйо відзначився двічі й приніс перемогу мадридцям в матчі проти «Кадіса».

24 травня 1985 року посаду президента зайняв Рамон Мендоса, чиє правління відзначено здобуттям чергових єврокубків. У 1985 і 1986 роках мадридці завойовували Кубок УЄФА, обігравши в фінальних матчах «Відеотон» і «Кельн». На своєму полі «Реал» виступав особливо натхненно: здавалося, його гравцям під силу відігратися за будь-якого рахунку. Одного разу їм вдалося зробити й зовсім щось неймовірне: програвши менхенгладбаській «Боруссії» з рахунком 1:5, мадридці провели на «Сантьяго Бернабеу» чотири м'ячі й вийшли до наступного раунду.

Після кількох невдалих сезонів пост головного тренера «Реала» зайняв Хорхе Вальдано, який до цього досить вдало попрацював в «Тенерифе». Наставник довірив місце в основному складі Редондо, Лаудрупу, Амавіска, Кіке Флорес.

8 січня 1995 року команда Вальдано знищила своїх головних суперників з «Барселони», перемігши в матчі чемпіонату з рахунком 5:0, а згодом завоювала чемпіонський титул. Однак наступний сезон «Реал» провалив, і місце на тренерському містку в липні 1996 року зайняв знаменитий італієць Фабіо Капелло. Помітно оновився і склад команди, в яку влилися Зеєдорф, Міятович і Роберто Карлос. Для перемоги в чемпіонаті команді Капелло вистачило одного сезону. У травні 1998 року «Реал» всьоме завойовує Кубок чемпіонів, перемігши у вирішальному матчі «Ювентус» (1:0), а через кілька місяців виграє і Міжконтинентальний кубок у «Васко да Гами».

Після невдалого сезону 1998/99 керівництво «Реала» вирішило довірити пост головного тренера Вісенте дель Боске і не прогадало: клуб увосьме здобув Кубок чемпіонів, обігравши в фінальному матчі «Валенсію» (3:0). Відмінно проявив себе Рауль, який став справжнім лідером команди. У 2001 році «Реал» здобув 28-й титул чемпіона країни.

Галактікос (2000—2009)

Флорентіно Перес

Новим президентом був обраний амбітний Флорентіно Перес (замінив на цьому посту Лоренсо Санса), який вирішив зібрати в «Реалі» всіх найкращих футболістів планети. Свою діяльність Перес почав з покупки португальця Луїша Фігу у «Барселони» за рекордні 71 млн євро. Через рік до лав «Реала» влився Зінедін Зідан, за якого заплатили «Ювентусу» ще більше — 75 мільйонів. Ще через рік з «Інтера» прибув Роналдо, влітку 2003 року — Бекхем, у 2004 — Оуен. Таким чином, у сезоні 2004/05 разом грали чотири футболісти, володарі різних років «Золотого м'яча»: Роналдо (1997 і 2002), Зідан (1998), Фігу (2000), Оуен (2001). Це зібрання зірок стали називати «Галактікос». За п'ять з гаком років правління Переса (він склав повноваження в лютому 2006 року) «Реал» двічі ставав чемпіоном Іспанії й лише раз виграв Лігу чемпіонів УЄФА (в сезоні 2001/02).

Рамон Кальдерон

Після Флорентіно Переса президентом Реала був обраний Рамон Кальдерон, стиль керівництва якого відрізнявся від стилю попередника. Кальдерон не ставив собі за мету покупку найкращих гравців, хоча його передвиборчою обіцянкою була покупка Кріштіану Роналду і Кака, що у нього так і не вийшло. Насамперед новий президент взявся за чистку й омолодження складу, який в той час переживав не найкращі часи. За час президентства Кальдерона були продані Бекхем, Роберто Карлос, Робінью, Роналдо, тобто вся «спадщина» Переса, хоча за часів правління Кальдерона були зроблені вдалі покупки: Ван Ністелрой, Каннаваро, Ігуаїн, Снейдер, Пепе. Але головною зміною стала зміна головного тренера: ним знову став Капелло, сильний і незалежний фахівець. Перший же сезон приніс «вершковим» перемогу в Прімері, але в Лізі чемпіонів команда знову програла в 1/8 фіналу, поступившись за сумою двох зустрічей мюнхенській «Баварії» (загальний рахунок — 4:4). Після закінчення першого сезону, попри перший за останні чотири роки титул чемпіона Іспанії, керівництво «Реала» звільняє італійського тренера, мотивуючи це рішення «невиразною грою команди». Місце головного тренера було віддано німецькому фахівцеві й тренеру «Хетафе» Бернду Шустеру. З німцем «білі» завоювали Суперкубок і перемогли в чемпіонаті Іспанії, який був виграний достроково. Тому в «Ель Класико» (рахунок — 4:1), який проходив на «Сантьяго Бернабеу», за іспанською традицією гравці «Барселони» були змушені вітати дострокових чемпіонів «живим» коридором і оплесками. Однак в Лізі чемпіонів прогресу все також не спостерігалося. «Вершкові» вибули на стадії 1/8 фіналу.

У 2009 році через скандал з підтасовуванням голосів на виборах 2006 року Рамон Кальдерон подав у відставку. За чотири роки правління Кальдерона «Реал» двічі поспіль ставав чемпіоном Іспанії й один раз брав Суперкубок.

Сучасність (2009 — до сьогодні)

1 червня 2009 року Флорентіно Перес знову став президентом «Реала», причому без голосування, оскільки всі конкуренти зняли свої кандидатури. Після свого повернення Перес почав відтворювати абсолютно новий «галактікос». Для початку в команді відбулися зміни в керівництві: радником президента став колишній гравець «Реала» Зінедін Зідан. 9 червня після тривалих перемовин в «Реал» перейшов півзахисник італійського «Мілана» і збірної Бразилії Кака за 68 млн євро. Він підписав шестирічний контракт з клубом і став першим зоряним новачком після повернення Переса. Потім був підписаний контракт з найкращим гравцем світу 2008 року Кріштіану Роналду, який давно мріяв одягти майку «вершкових». За португальця «Реал» виклав 80 мільйонів фунтів стерлінгів (93,4 мільйона євро). 25 червня «Реал» підписав 23-річного Рауля Альбіоля з «Валенсії», сума трансферу Альбіоля склала 15 мільйонів євро. 1 липня 2009 року «Ліон» офіційно підтвердив перехід Каріма Бензема в «Реал». Сума трансферу склала 35 мільйонів євро. У стан «Реала» повернулися хавбек Естебан Гранеро і правий захисник Альваро Арбелоа з «Ліверпуля». Сума трансферу Арбелоа склала 4 млн євро, контракт підписаний на 5 років. Пару Арбелоа склав Хабі Алонсо, також перейшов з «Ліверпуля» 5 серпня. Алонсо був оцінений в 30 млн фунтів стерлінгів.

Попри солідні придбання, команді так і не вдалося завоювати хоча б один трофей за сезон. У чемпіонаті Іспанії «Реал» посів підсумкове друге місце, поступившись «Барселоні», при цьому програвши в обох очних зустрічах. Клуб знову невдало виступив у Лізі Чемпіонів, шостого разу поспіль не зумівши подолати стадію 1/8 фіналу. А в Кубку Іспанії команда вибула з боротьби вже на першому етапі в протистоянні з командою з третього іспанського дивізіону «Алькоркон». За підсумками сезону головний тренер Мануель Пеллегріні був звільнений з поста за незадовільні результати. Після нетривалих переговорів головним тренером «Реала» призначений португалець Жозе Моурінью, який з італійським «Інтером» оформив требл.

Влітку не обійшлося без звичної трансферної активності клубу, хоча і не з таким розмахом, як роком раніше. На придбання було витрачено понад 70 млн євро, а команду поповнили досвідчений португальський захисник Рікарду Карвалью, молоді іспанські півзахисники Педро Леон і Серхіо Каналес, представники нового покоління німецького футболу Самі Хедіра і Месут Езіл, а також перспективний аргентинський крайній нападник Анхель Ді Марія.

Сезон 2010—11 «Реал» почав досить успішно, але в підсумку став другим. Набагато успішніше справи йшли в Кубку Іспанії. Команда впевнено дійшла до фіналу, де на них чекала все та ж «Барселона». «Реал» в непростому для обох команд матчі зумів перемогти: гол Кріштіану Роналду, забитий у додатковий час, приніс команді довгоочікуваний трофей. У Лізі чемпіонів «Реал» дійшов до півфіналу, де в напруженому, дуже непростому і неоднозначному для суддівства протистоянні, за сумою двох матчів поступився «Барселоні».

Влітку 2011 року клуб продовжив зміцнювати склад. Були придбані півзахисники Нурі Шахін і Хаміт Алтинтоп, нападник Хосе Кальєхон, а також захисники Рафаель Варан і Фабіу Коентрау. Крім того, 22 червня клуб офіційно оголосив про розширення повноважень головного тренера команди Жозе Моурінью, якій отримав функції спортивного менеджера. Таким чином, «Реал Мадрид» здійснив перехід до «англійської» моделі управління командою.

У 2011 році «Реал» опинився на другій сходинці рейтингу найдорожчих футбольних клубів світу журналу Forbes. Вартість «Королівського клубу» підскочила з 1,3 млрд доларів до 1,5 млрд.

Мадридський «Реал» в сезоні 2011/12 встановив новий рекорд Прімери, набравши за один сезон 100 очок. «Королівський клуб» перевершив досягнення «Барселони», яка в чемпіонаті 2009/10 досягла позначки в 99 балів. Крім того, «Реал» став першою командою, якій за один сезон вдалося перемогти в 32 зустрічах, при цьому «Реал» встановив рекорд за кількістю забитих голів за сезон, підопічні Моурінью забили 121 гол в чемпіонаті Іспанії.

Влітку 2012 був куплений півзахисник Тоттенгема Лука Модрич і взятий в оренду півзахисник Челсі Майкл Ессьєн. Але з клубу пішов цілий ряд півзахисників: Фернандо Гаго перейшов до Валенсії, Серхіо Каналес також перейшов до Валенсії, Хаміт Алтинтоп перейшов у Галатасарай, Естебан Гранеро перейшов в Квінз Парк Рейнджерс, Лассана Діарра перейшов в Анжі, Нурі Шахін на правах оренди перейшов до Ліверпуля, а взимку 2012 повернувся в Боруссію. Також влітку клуб покинули захисник Даніель Карвахаль, який перейшов в Баєр 04 і захисник Ройстон Дренте, який перейшов в «Аланію». Взимку в клуб повернувся воротар Дієго Лопес, який перед цим виступав в «Вільярреалі» і «Севільї».

Сезон 2012/2013 «Реал Мадрид» почав з перемоги над «Барселоною» в Суперкубку Іспанії (4:4 за сумою двох матчів). У Примері «Реал» посів друге місце. У Кубку Іспанії «Реал» дійшов до фіналу, попутно вибивши з турніру «Барселону», але в фіналі поступився «Атлетіко» (1:2). У лізі чемпіонів «Реал» закінчив виступи в півфіналі турніру, поступившись дортмундській «Боруссії» (3:4 за сумою двох матчів).

20 травня стало відомо, що Жозе Моурінью покине клуб. 2 червня Флорентіно Перес був переобраний президентом «Реала». 27 червня Карло Анчелотті став новим головним тренером команди. Помічниками головного тренера було призначено француза Зінедіна Зідана та англійця Пола Клемента.

Влітку 2013 року був куплений ряд півзахисників: вінгер «Тоттенгема» Гарет Бейл, опорник «Сан-Паулу» Каземіро, хавбек «Реал Сосьєдаду» Асьєр Ільярраменді і півзахисник «Малаги» Іско. Так само після сезону в «Баєрі» в клуб повернувся Даніель Карвахаль. Із Реал Мадрид Кастілья до клубу прийшли: російський півзахисник Денис Черишев та іспанський нападник Хесе Родрігес. Однак клуб покинули такі гравці: в «Наполі» перейшли нападник Гонсало Ігуаїн, захисник Рауль Альбіоль, нападник Хосе Кальєхон; півзахисник Месут Езіл перейшов в «Арсенал», півзахисник Кака — в «Мілан», півзахисник Педро Леон став гравцем «Хетафе». На правах вільного агента клуб покинули Рікарду Карвалью, який став гравцем «Монако» і Антоніо Адан. Майкл Есьєн повернувся в «Челсі», а на початку вересня Денис Черишев на правах оренди став гравцем «Вільяреала».

16 квітня 2014 «Реал» виграв Кубок Іспанії, обігравши в фіналі «Барселону» з рахунком 2: 1. Вирішальний гол забив Гарет Бейл.

24 травня 2014 «вершкові» виграли десятий Кубок Чемпіонів УЄФА, обігравши в фіналі «Атлетіко Мадрид» з рахунком 4: 1. 12 серпня 2014 року клуб виграв Суперкубок УЄФА. 20 грудня виграли Клубний чемпіонат світу, у фіналі здобувши перемогу над аргентинським «Сан-Лоренсо». Голи забили Серхіо Рамос і Гарет Бейл. У сезоні 2016/2017 «Реал Мадрид» 7-го разу вийшов в 1/2 Ліги чемпіонів, тим самим побивши рекорд «Барселони», після чого футболісти клубу вдванадцяте стали володарями кубку Ліги Чемпіонів, перегравши в фіналі у Кардіффі туринський «Ювентус» з рахунком 4:1.

26 травня 2018 «вершкові» встановили абсолютний рекорд Ліги чемпіонів здобувши цей трофей втринадцяте, перегравши на стадіоні НСК «Олімпійський» у Києві[13] англійський «Ліверпуль» у фінальному матчі з рахунком 3:1.

Досягнення

Статистика, рекорди

Мадридський «Реал» є найкращим футбольним клубом 20 століття за версією ФІФА[2].

Ліга чемпіонів УЄФА

Виграв найбільшу кількість турнірів Кубку та Ліги чемпіонів УЄФА — 13.

Бувши найтитулованішим клубом Ліги чемпіонів УЄФА, «Реал» пропустив найшвидший гол в історії цього турніру. Це відбулося через 10,12 секунди 1/8 фіналу Ліги чемпіонів 2006—2007 у матчі проти мюнхенської «Баварії». «Реал» почав з центру поля, Фернандо Гаго зробив пас на Роберто Карлоса. Бразилець невдало прийняв передачу, м'яч дістався баварцю Хасану Саліхаміджичу, той відпасував на Роя Макая, який переправив м'яч в сітку воріт «Реала»[14].

У розіграші Ліги чемпіонів 2021—2022 мадридський «Реал» став першим клубом в історії цього турніру, який забив у ньому 1000 голів[15].

Прімера Дивізіон

Найбільше вигравав Прімеру — 33 рази. У найближчого переслідувача «Барселони» — 25 чемпіонських титулів.

Відомі гравці

Усі тренери клубу

Склад команди

Станом на 1 вересня 2021[16]
Позиція Гравець
1 ВР Тібо Куртуа
2 ЗХ Данієль Карвахаль
3 ЗХ Едер Мілітан
4 ЗХ Давід Алаба
5 ЗХ Хесус Вальєхо
6 ЗХ Начо Фернандес
7 НП Еден Азар
8 ПЗ Тоні Кроос
9 НП Карім Бензема
10 ПЗ Лука Модрич
11 НП Марко Асенсіо
12 ЗХ Марсело
13 ВР Андрій Лунін
Позиція Гравець
14 ПЗ Каземіро
15 ПЗ Федеріко Вальверде
16 НП Лука Йович
17 НП Лукас Васкес
18 НП Гарет Бейл
19 ПЗ Дані Себальйос
20 НП Вінісіус Жуніор
21 НП Родріго
22 ПЗ Іско
23 ЗХ Ферлан Менді
24 НП Маріано Діас
25 ПЗ Едуарду Камавінга

Форма й спонсори

Форма

Роки Виробники форми
1980—1986 Adidas
1986—1994 Hummel
1994—1998 Kelme
1998— Adidas

Спонсори

Роки Титульні спонсори
1982—1985 Zanussi
1985—1989 Parmalat
1989—1990 Reny Picot
1990—1992 Otaysa
1992—2001 Teka
2003—2005 Siemens Mobile
2005—2006 Siemens
2006—2007 Benq Siemens
2007—2013 bwin.com
2013— Emirates

Див. також

Примітки

  1. https://www.realmadrid.com/en/santiago-bernabeu-stadium
  2. The FIFA Club of the Century (англ.). Архів оригіналу за 23 квітня 2007. Процитовано 23 квітня 2007.
  3. Іспанців мало цікавив футбол, а тому команди складалися в основному з британців
  4. На самому початку 1897 року, в Мадриді з'явився на світ клуб «Foot-Ball Sky» — предок усіх мадридських футбольних команд
  5. Перша столична футбольна ватага
  6. Мадридські хроніки: поява сосьос і перше ель-класіко
  7. The Barcelona born Juan Padrós was one of the founders of Real Madrid and its first official president.
  8. Luís Miguel González. Bernabéu begins his office as President building the new Chamartín Stadium (1941–1950). Realmadrid.com. Процитовано 12 липня 2008.
  9. Головний друг іспанських фізкультурників, генерал Москардо посадив в президентське крісло мадридців Сантьяго Бернабеу. Коли новий президент вперше розкладав свої речі в кабінеті, він би нізащо не повірив, що буде займати цей пост майже 35 років
  10. Matthew Spiro (12 травня 2006). Hats off to Hanot. uefa.com. Архів оригіналу за 20 травня 2006. Процитовано 11 липня 2008.
  11. Luís Miguel González. An exceptional decade (1951–1960). Realmadrid.com. Процитовано 12 липня 2008.
  12. Santiago Bernabéu. Realmadrid.com. Процитовано 12 жовтня 2008.
  13. Официально: финал ЛЧ 2017/18 пройдет в Киеве. «campeones.ua». Процитовано 16 вересня 2016. (рос.)
  14. Макаю есть что вспомнить // UEFA.com — Офіційний сайт європейського футболу. 16.04.2014 (рос.)
  15. "Реал Мадрид" першим в історії забив 1000 голів у Лізі чемпіонів
  16. https://www.laliga.com/en-ES/clubs/real-madrid/squad

Посилання

Джерела

  • «Великие клубы». Приложение к еженедельнику «Футбол» № 4,5 — 2006
  • А. Соскин. Всё о футболе. Страны. Клубы. Турниры. Футболисты. Тренеры. Судьи. — Москва, «Физкультура и спорт», 1972. — 448 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.