Апостасія

Апостасія (від грец. Αποστασία — відступництво) — термін, використовуваний для позначення релігійного відступництва.

Логотип Кампанії за колективне відступництво в Іспанії, що закликає відступити від Католицької Церкви

Держави зі смертною карою за відступництво

Відступництво є добровільною відмовою віруючого від своєї релігії або відмову клірика від своїх обов'язків або підпорядкування церковній ієрархії.

У сучасному католицизмі розрізняють три типи відступництва (Бенедикт XIV, De Synodo diocesana, XIII, xi, 9):

• Відступництво від віри (apostasia а fide або perfidiae): повна і добровільна відмова від християнства, що супроводжується прийняттям іншої релігії (юдаїзму, ісламу і ін.) або відмовою від будь-якої релігії взагалі.
• Відступництво (відмова) від церковного сану (apostasia ab ordine): відмова священнослужителя від сану і пов'язаних з саном обов'язків. Спочатку розповсюджувалося і на церковнослужителів, так, Халкидонський собор (451 р.) ухвалив відлучати відступників від сану незалежно від їх положення в церковній ієрархії, цей принцип (лат. ne quis monachus vel clericus а suo gradu apostataret, сформульований в декреталії Льва IX, 1049) неодноразово підтверджувався впродовж середньовіччя. В наш час^[коли?] відступництво від сану не карається церковними законами, проте єпископи зберігають право відлучення відступників, що упираються, від сану.
• Відступництво (відмова) від чернечого сану (apostasia а religione або monachatus): відмова ченця від сану, відхід з монастирської общини і відмова виконання своїх зобов'язань перед монастирською общиною або орденом. На Халкидонському соборі було ухвалено рішення про відлучення ченців, що повернулися в світ.

У декреталіях Григорія IX згадуються ще два види відступництва: apostasia inobedientiae, тобто непокора наказу церковної влади і iteratio baptismatis — повторне хрещення або перехрещення.

У Біблії зазвичай означає ухилення від покори Богові або Його слову.