Хрещення

Перед хрещенням требник приписує священику читати молитву на восьмий день після народження дитини, в якій вона приймає ім'я. Настанова перед цією молитвою вказує, що ім'я повинно бути православним іменем святого або святої із святців Церкви і «в жодному випадку не можна давати дитині неправославне ім'я»^{[джерело?]}.

Занурення дитини під час хрещального обряду, Одеса.

Втілення хрещення починається з чину оглашення, в якому оглашенний сам, якщо дорослий, або восприємник замість немовлятий звершують акт відречення від сатани та з'єднуються з Христом, читаючи символ віри. Потім починається акт освячення води, який є уже частиною самого чину хрещення. Вода для таїнства повинна бути чистою, без будь-яких домішок. Після завершення хрещального обряду вода повинна виливатися у спеціально відведене для цього місце. Після помазання оглашенного освяченим єлеєм священик його хрестить.

Щодо звершення сакраментального акту хрещення Церква твердо тримається апостольського передання і здійснює його за приписом 50 апостольського правила, яке наказує тричі занурювати у воду того, кого охрещують із промовлянням під час цього акту імені Пресвятої Троїці. Тому требник приписує священикові тримати охрещуваного обличчям на схід і тричі занурювати його у воду і при кожному зануренні послідовно промовляти ім'я кожної Особи Пресвятої Троїці, що складає формулу хрещення: «Охрещується раб Божий (ім'я) во ім'я Отця, амінь. І Сина, амінь. І Святого Духа, амінь». Порушення єпископом або священиком цієї форми та формули хрещення як Господньої установи (Мф. 28, 20) карається усуненням їх від священства за канонами 49 та 50 Апостольських правил.

За догматичним вченням Церкви, правильно вділене хрещення витискає в душі того, хто прийняв хрещення незгладну печать, внаслідок чого уже не може бути повтореним, навіть коли охрещений відрікається від християнства і потім знову повертається. 47-е апостольське правило карає єпископа або священика усуненням від священства, якщо вони вдруге похрестять правильно охрещеного. Оскільки цією дією, за словами канону, вони зневажають хрест і смерть Господню, оскільки хрещення як духовне народження не може повторюватися, бо воно здійснюється на образ смерті Христової, яка відбулася лише один раз (Рим. 6, 3-5; Еф. 4, 4)72. На цій основі також правило 59 Карф. собору забороняє перехрещування осіб, які отримали правильне хрещення.

Але у випадку, коли не можна точно встановити, чи хрещена особа за відсутністю переконливих свідчень, як це часто буває з покинутими малими дітьми, які у малолітньому віці не можуть дати відповіді, церковні канони (83-є пр. Карф. соб. та 84-е пр. Трул. соб.) наказують без жодного вагання та сумніву хрестити їх, щоб вони не були позбавлені «очищення цією святинею». Ця норма хрещення у разі відсутності переконливих даних про хрещення особи вказує на те, що в стародавній Церкві не було хрещення в умовній формі, яке практикується в католицькій Церкві. Однак умовний додаток до хрещальної формули: «Якщо не хрещений, охрещується…» було внесено у чин хрещення у требник Петра Могили, що дало можливість поширити практику умовної форми хрещення у Київській митрополії, а потім і у Московському патріархаті.

В древності практика хрестити немовлят не використовувалась, за винятком тих випадків коли охрещувалась вся сім'я. Зараз православна церква вчить що через віру хресних батьків на охрещуваного сходить благодать пресвятого Духа. Св. Кририл Єрусалимський котрий займався підготовкою до хрещення, вважав, що людина яка нещиро приймає хрещення не отримає його: « Якщо лицеміриш, то люди хрестять тебе тепер, а Дух Святий хрестити не буде»[2]. Марк Подвижник (5 ст.) зауважує: «Чи ж переконався ти нині, що твердо віруючим Дух Святий дається тут же по хрещенні, а невірним і по хрещенні не дається[3]».

Симеон Новий Богослов пише: "Ті що прийняли Хрещення Твоє від дитинства і прожили все життя недостойно св. Хрещення, будуть мати осуд більший ніж нехрещені, бо оскверняють, за Твоїми словами (Євр. 10:29), Твою святу одежу ", Також він писав ще таке: «Хрещені немовлятами не відчувають освячення отриманого в хрещенні, тому що таке відчуття освячення є справа розуму, а немовлята ще не досконалі розумом щоб усвідомити прийняту благодать, тому з часом вони потрішки змінюються і переходять на сторону зла і благодать святого хрещення в одних погасає і зовсім губиться, а в інших зберігається невеличка її іскра, котра потім знову спалахує, якщо звернуться до духовних наставників і покаються, приймуть оголошення (ознайомляться з християнською вірою), відтворять віру, як належить, і покладуть надію на Бога[3]».

Св. Іван Золотоустий казав що «Ні хрещення, ні відпущення гріхів, ні відання, ні прилучення до таїнств, ні священна трапеза, ні причастя тіла, ні прилучення до крові, і ніщо інше не може принести нам ніякої користі, якщо ми не станемо вести життя чесне, суворе і чуже усякому гріху». Святий Марк Подвижник пише: якщо в тебе немає віри і згоди, то і після хрещення ти залишаєшся порожнім. Преподобний Серафим Саровський говорить: на землі ти причастився, а на небі залишився без причастя.[4]

• Зняття хрещення
• Хрестини
• Потерча

• «Українська Мала Енциклопедія», проф. Євген Онацький
• ПЕЧЕРСЬКИЙ БЛАГОВІСНИК: Будова Церковного Організму. Протоієрей Микола Макар, доктор канонічного права

• Хрещення // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
• Обливанці // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1165. — 1000 екз.
• Перехрещування українців // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1337. — 1000 екз.
• Хрещення // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2020-2021. — 1000 екз.