Апіоніди

Апіоні́ди (Apionidae Schönherr, 1823), або ж насіннєїди — родина жуків надродини довгоносикоподібних[1] (на думку частини ентомологів — це підродина у родині брентід (Brentidae)[2]. Ці комахи — дрібного розміру, рослинноїдні, личинки їх харчуються всередині рослинних тканин і інколи завдають шкоди господарству. Описано понад 2000 видів цієї родини. Відомим дослідником апіонід України була В. С. Солодовникова.

?
Апіоніди

Exapion fuscirostre F. (Нідерланди)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Надродина: Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина: Апіоніди (Apionidae)
(Schönherr, 1823)
Посилання
Вікісховище: Apionidae
Віківиди: Apionidae
ITIS: 188355
Fossilworks: 69432

Зовнішній вигляд[3]

Апіоніди — невеличкі жуки із довжиною тіла в межах 1.5–5.0 мм. Основні ознаки:

  • тіло вузьке, його форма звичайно овальна, видовжено-овальна або грушоподібна, інколи — овально-ромбічна;
  • вусики не колінчасті, з рихлою 3-4-члениковою булавою або чоткоподібні;
  • головотрубка в середній частині у поперечному перерізі не пласка і помітно довша за голову, без горбків та розширень по боках;
  • мандибули невеликі і сховані у верхівковій частині головотрубки, з горбками або зубцями на зовнішньому краї;
  • надкрила при основі дещо ширші від передньоспинки без помітного звуження за плечима;
  • вертлуги ніг довгі, конічні.

Фотографії див. на[4].

Спосіб життя

Дорослі жуки харчуються рослинними тканинами. Личинки проходять розвиток всередині вегетативних органів рослин, інколи утворюючи галли[3].

Географічне поширення

Представників цієї групи знайдено на всіх континентах, крім Антарктиди. У фауні України 142 види з 40 родів апіонід[1].

Класифікація

Основні роди [5]:

Acentrotypus Alonso-Zarazaga 1990
Alocentron Schilsky 1901
Apion Herbst, 1797
Aspidapion Schilsky 1901
Aizobius Alonso-Zarazaga 1990
Betulapion Ehret 1994
Catapion Schilsky 1906
Ceratapion Schilsky 1901
Cistapion Wagner 1924
Cyanapion Bokor 1923
Diplapion Reitter 1916
Eutrichapion Reitter 1916
Exapion Bedel, 1887
Fremuthiell Alonso-Zarazaga 1990
Helianthemapion Wagner 1930
Hemitrichapion Voss 1959

Holotrichapion Gyorffy 1956
Ischnopterapion Bokor 1923
Ixapion Roudier & Tempère 1973
Kalcapion Schilsky 1906
Lepidapion Schilsky 1906
Loborhynchapion Gyorffy 1956
Melanapion Wagner 1930
Mesotrichapion Gyorffy 1956
Metapion Schilsky 1906
Omphalapion Schilsky 1901
Onychapion Schilsky 1901
Oryxolaemus Alonso-Zarazaga 1990
Osellaeus Alonso-Zarazaga 1990
Oxystoma Duméril 1805
Perapion Wagner, 1907
Phrissotrichum Schilsky 1901

Pirapion Reitter 1916
Podapion Riley 1883
Protapion Schilsky 1908
Protopirapion Alonso-Zarazaga 1990
Pseudaplemonus Wagner 1930
Pseudoperapion Wagner 1930
Pseudoprotapion Ehret 1990
Pseudostenapion Wagner 1930
Rhopalapion Schilsky 1906
Squamapion Bokor 1923
Stenopterapion Bokor 1923
Synapion Schilsky 1902
Taeniapion Schilsky 1906
Taphrotopium Reitter 1916
Tatyanapion Legalov 1997
Trichopterapion Wagner 1930

Значення у природі та житті людини

Подібно до інших видів, апіоніди є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і самі стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Деякі види завдають відчутної шкоди культивованим рослинам (наприклад, насіннєїд конюшиновий). Деякі види апіонід вивчаються і використовуються для боротьби з бур'янами як гербіфаги.

Примітки

  1. Yunakov, N., Nazarenko, V., Volovnik, S., Filimonov, R. A survey of the weevils of Ukraine (Coleoptera: Curculionoidea) (excluding Platypodinae and Scolytinae) (Zootaxa, 4404) — Magnolia Press. 2018. — 494 pp.
  2. M.A. Alonso-Zarazaga, H. Barrios, R. Borovec, P. Bouchard, R. Caldara, E. Colonnelli, L. Gültekin, P. Hlavác, B. Korotyaev, C.H.C. Lyal, A. Machado, M. Meregalli, H. Pierotti, L. Ren, M. Sánchez-Ruiz, A. Sforzi, H. Silfverberg, J. Skuhrovec, M. Trýzna, A.J. Velázquez de Castro & N.N. Yunakov. Cooperative Catalogue of Palaearctic Coleoptera Curculionoidea. Monografías electrónicas S.E.A., vol. 8, 729 pp. http://sea-entomologia.org/monoelec.html)
  3. Егоров А. Б., Жерихин В. В. 1996. Сем. Dryophthoridae (Rhynchophoridae) // П. А. Лер (ред.). Определитель насекомых Дальнего Востока России. Т.3. Жесткокрылые или жуки. Часть 3. Владивосток: Дальнаука
  4. UkrBIN: Ukrainian Biodiversity Information Network [public project & web application]. UkrBIN, Database on Biodiversity Information. Available: http://ukrbin.com/index_class.php?id=859
  5. Alonso-Zarazaga, M. A. & Lyal, C.H.C. 1999. A wold catalogue of families and genera of curculionoidea (Insecta Coleoptera (Excepting Scolytidae and Platypodidae).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.