Аракішвілі Дмитро Гнатович

У дитинстві познайомився з нотною грамотою, виступаючи в церковному хорі, елементарним знанням теорії музики опанував самоучкою.

У 1893, проживаючи в Катеринодарі, (нині Краснодар), опублікував перше твір-«Грузинський танець» для фортепіано.

У 1894 переїхав до Москви, де вступив до музично-драматичного  училища Московського філармонічного товариства (закінчив  у 1901). Учень О. Ільїнського (композиція) і В. Кеса (диригування). Згодом займався з О. Гречаніновим.

У 1901 здійснив поїздку по Грузії для вивчення і запису народної музичної творчості (в 1902, 1904 і 1908 повторно брав участь в музично-етнографічних експедиціях по Західній і Східній Грузії).

З 1902 по 1918 жив в Москві, працюючи викладачем співу в школах.

У 1906-07 викладав теорію музики в організованій за його участю Народній консерваторії, в 1908-11 - в Безкоштовних музичних класах, створених ним в Арбатському районі Москви. Паралельно займається в Московському археологічному інституті (закінчив у 1917 із золотою медаллю). Заснував журнал «Музика і життя» в 1908 році.

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції переїжджає в Тифліс. У 1918-21 директор Філармонічного суспільства, викладач музичного училища.

У 1921 організовує другу консерваторію (після 1923 об'єдналася з Тифліською консерваторією).

З 1919 професор консерваторії (історія музики, теоретичні предмети, грузинська народна творчість), в 1926-29 директор консерваторії і декан композиторського факультету. Одночасно займався записом, вивченням і пропагуванням народної музики.

Написав першу грузинську оперу, поставлену на професійній сцені, - «Сказання про Шота Руставелі» (1919), оперу «Життя-радість» ( «Динара», 1927; обидві опери поставлені в Театрі опери та балету ім. Паліашвілі), музику до кінофільму «Щит Джургая»; 1 акт опери «Нестан» (нап. 1936); 3 симфонії (1 – 1932; II - з хором, 1942; III - «Батьківщина і перемога», з хором, 1951), поеми «Гімн Ормузду» (1911) і «Гімн нового Сходу» (1933); Анданте для квартету (1948); п'єси для фортепіано., в тому числі 7 кавказьких танців; понад  80 романсів, в т. ч. «Тихая звездная ночь», «Я жду тебя», «На холмах Грузии», «Не пой, красавица, при. мне», «В царство розы и вина», «Из Гафиза», «В деревню», «Новая аробная», «Встреча», «Прилети, моя касатка»; хори, в т. ч. грузинські пісні (видано 1940); запис і обр. понад 400 нар. пісень; книги «Короткий історичний огляд, грузинської музики» (1940), «Огляд народної пісні Східної Грузії» (1948) і ін статті, нариси та ін.

В історію радянської музичної культури А. увійшов як один з основоположників професійної грузинської музики (його опера «Сказання про Шота Руставелі» - перша грузинська опера, поставлена ​​на тифліській сцені), як автор перших національних симфонічних творів великої форми, творець класичної грузинської романсної лірики, , а також як видатний музичної вчений-фольклорист, який відкрив специфічні риси стилістики грузинської народної пісні. Великі його заслуги в області музично-просвітницької діяльності та сфері музично-педагогічної роботи. Заслуги А. отримали високу оцінку.

У 1929 році він був удостоєний почесного звання народного артиста Грузинської РСР. Нагороджений орденом «Знак пошани» (1937), 3-ма орденами Трудового Червоного Прапора (1946, 1947, 1953) і медалями СРСР. У 1950 став лауреатом Державної премії СРСР. За праці по збиранню і вивченню музичного фольклору Грузії (записав понад 400 пісень) удостоєний золотої та срібної медалей Товариства любителів природознавства, антропології та етнографіі при Московському університеті.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.