Араґац

Араґа́ц ((вірм. Արագած[1])) — згаслий вулкан на Вірменському вулканічному нагір'ї у Вірменії. Найвища гора Вірменії — 4095 м.

Араґац
Араґац, вигляд зі сходу, зліва на право можна побачити вершини: Південна, Західна, Східна, Північна Араґац, вигляд зі сходу, зліва на право можна побачити вершини: Південна, Західна, Східна, Північна
40°31′23″ пн. ш. 44°11′43″ сх. д.
Країна	Вірменія
Регіон	Араґацотн Ширак
Розташування	Вірменія
Система	Вірменське нагір'я
Тип	гора
матеріал	лава
Висота	північна 4094 м західна 4007 м східна 3916 м південна 3879
Висота відносна	2143 м
Ідентифікатори і посилання
Global Volcanism Program	214060
Peakware	669
GeoNames	616943
Араґац Араґац (Вірменія)
Араґац у Вікісховищі

Араґац — це андезитобазальтовий вулканічний конус на лавовому плато, площа становить близько 9 тисяч км². На вершині незначні фірнові поля.

Має 4 вершини, найвища — північна (4094 м), висота західної — 4007 м східної — 3916 м, південної — 3879 м. Є конусом периметром до 200 км. Між вершинамі розташований вулканічний кратер завглибшки 350 м і завширшки 2,5 км. На південно-східному схилі розташована Бюраканська обсерваторія, на північно-західному — Манташське водосховище.

Пологі схили, вкриті високогірними луками, використовуються під пасовиська.

Арагац — у вірменській міфології гора (Арагац), сестра Масіс (Арарат). Згідно з міфом, Арагац і Масіс, які люблять один одного, знічев'я посварилися. Марно намагалася їх помирити гора Марута Cap. Розгнівана, вона прокляла обох — вони виявилися назавжди розлученими.

За міфом, що склався після поширення християнства, на вершині Арагаца молився Григорій Просвітитель (проповідник християнства, перший католікос Вірменії, кін. ІІІ — поч. IV ст.). Ночами йому, нібито, світила лампада, що звішуватися з неба без мотузки.