Пасовище

Пасови́ще[1], пасови́сько[2][3], па́ша[4], діал. пашня́[5] — земельне угіддя, покрите рослинністю, що використовується тваринами (худобою, птицею) як підніжний корм. Пасовища ділять на природні і сіяні, або штучні. Рослинний покрив природних пасовищ складається головним чином з багатолітніх дикорослих трав, інколи з лишайників (тундра), напівчагарників і чагарників (тундра, напівпустеля і пустеля). Сіяні пасовища створюють висіюванням суміші злакових багатолітніх і однорічних трав.

Велика рогата худоба пасеться на пасовищі

Вівці на пасовищі

Країнами з найбільшими площами пасовиськ вважаються Угорщина, Монголiя та Данiя^{[джерело?]}.

Розрізняють такі типи пасовищ: суходольні, обводнені, болотисті, гірські та інші.

Історія

Запольні володіння — пасовиська, сінокоси, луки, рідше — орні землі, які розташовувалися за межею основнх індивідуальних полів (тобто були «за полем») жителів села і перебували в спільному володінні всіх членів сільської громади. У ході аграрної реформи XVI століття запольні землі були поміряні на волоки і, в міру їх господарського освоєння, обкладалися відповідними податками. У структурі запольних володінь виділялися «застінки» орні та «для вигону худоби зоставлені», «обруби сіножатні», залишені для сінокосів тощо. Розміри З.в. були досить різними й коливалися від кількох моргів до десятків волок[6].

Інші значення

Пасовище — місце у водоймі з природним кормом для водних тварин або риби.

Примітки

Пасовище // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Пасовисько // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Пасовисько // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
Паша // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Пашня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Гурбик А. О. Запольні володіння // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.

Посилання

Пасовище // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
Випасання // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 35-36.
Витоптування // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 37.

(англ.) Global Land Use Database / Center for Sustainability and the Global Environment (SAGE) — геодані глобального охоплення від Університету Вісконсин-Медісона (англ. University of Wisconsin-Madison), отримані в результаті комбінування даних дистанційного зондування Землі про потенційну природну рослинність, орні та пасовищні угіддя, основні типи сільськогосподарських культур, придатність земель для культивації з даними про народонаселення.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Пасовище // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Пасовисько // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

[3] Пасовисько // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.

[4] Паша // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

[5] Пашня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

[6] Гурбик А. О. Запольні володіння // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.